Слова, поширення яких обмежується територією певного наріччя, називаються діалектизми професіоналізми географізми жаргонізми Питання №2 ? Не є загальновживаним слово пальпація комп’ютер енциклопедія гвинтівка Питання №3 ? Знайдіть речення, у якому немає просторіччя На городі росла клубніка. Мені потрібно було вийти на наступній остановці. Братові сподобалися вареники. Мама приготувала салат з сільодкою. Питання №4 ? Прикладом публіцистичного стилю є уривок Хто такі козаки? Звідки вони взялися? Якби існувала машина часу, про яку мріяв фантаст Герберт Велс, то на ці питання було б легко відповісти? Клацнув важільцем — і машина переносить тебе на сотні років назад. Почесне місце в боротьбі українського народу проти турецько-татарських загарбників посідає українське козацтво. З часу свого виникнення Запорозька Січ стає опорним пунктом, військовою базою для виступів проти турецько-татарської агресії. Ученими доведено: під час згорання однієї тонни рослинних залишків у повітря потрапляє близько дев’яти кілограмів мікрочасток диму. До їхнього складу входять пил, окиси азоту, угарний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. — Читав на дошці оголошення? — Про танцювальний колектив? Ну, читав... — Може, запишемось? — Танцюристом? Хлопцеві? А балериною не дражнитимуть? Питання №5 ? До якого стилю належить поданий текст? Оришка душі не чаяла в Чіпці! Так його любила й жалувала… щоб забавити дитину, почне йому казочку про рябеньку курочку або про горобця розповідати. Дуже любив Чіпка казки слухати. Казка була йому не вигадкою, а билицею. Не раз хлоп’я рівняло казку до життя, а життя до казки. І чого одні пташки так гарно щебечуть, а от горобці ― тільки цвірінькають! Бабусині казочки пластом осідали на дитячий розум, гонили в голові думку за думкою глибоко западали вони в його гаряче серце. Й увесь світ здавався йому живим, балакучим. офіційно-діловий публіцистичний розмовний художній Питання №6 ? Яка літературна норма регулює правильність написання слів? орфографічна стилістична пунктуаційна морфологічна
ответ:Ранній осінній ранок. Замріяна природа дрімає…
Приємно вдихнути свіжість холодного повітря. По берегах річки здійнялися густі ранкові тумани. І якось боязко вдивлятися в цю густу туманну вогкість. Всі предмети набувають обрисів чогось таємничого й невідомого.
Ось схилилося щось над річкою, над масивним берегом химерне зображення жінки з коромислом… Може, я потрапив у казку? І тут на мить туман трохи розсіюється, і я бачу перед собою плакучу вербу, що схилила свої кучеряві гілки до води. Вода темна й холодна. Здається, вона таїть в собі багато цікавого, незвіданого… Рибалки люблять ось так у тиші закинути самотню вудку. І нехай осіннє клювання не завжди найвдаліше, але саме стикання з природою — це вже диво.
День обіцяє бути похмурим… Аж раптом серед густих хмар пробивається сонечко. Туман повільно зникає. Злегка дме прохолодний вітерець, нагадуючи, що надворі — осінь.
Несподівано звідкись припливає самотня хмаринка-мандрівниця і сипле холодним сумовитим дощем. Сонечко, не бажаючи поступатися своїми правами, знову визирає з-за хмар. Дощик посріблив пожухлу траву, і вона щасливо посміхнулася назустріч новому дню. Їй невтямки, що зовсім скоро на цілих три-чотири місяці доведеться заснути та прокинутися оновленою тільки навесні. Дме холодний вітерець, але ще не такий нещадний, як пізньої осені, напередодні настання зимових холодів.