1.Серце закапризувало,коли я повз, як ящірка над прірвою, то замре, то знову б’ється,тільки невпевнено безладно,я знаю,якщо воно моє єдине, затримається довше бодай на мить, довше зірвусь у безодню.
2.Ніколи, ти чуєш ніколи, в літаку я, так не прислухався до мотора, як у ці хвилини до власного серця,все геть усе залежало від нього,я просив його ще трохи потерпіти, і воно зупинившись, знову починало працювати, нерішуче але працювати.
3. Майданчик на якому вони приземлилися, був пасткою скелі прямовисні неприступні не давали змоги спуститися пілоти вдалися до останньої спроби спрямували літак у прірву,а той падаючи мов камінь, у безодню розігнався почав - слухатися керма і вони вирівняли машину.
Тема №3 Чому потрібно знати історіюЯк відомо, історія не любить слова "якби". Історики говорять так: "Це було, воно стало причиною того, що...". Але порушимо це правило й спробуємо уявити, що могло б статися з нашим народом, якби не було Запорозької Січі. Очевидно, тоді б зовсім не стало України, не стало б українського народу, як не стало на землі багатьох племен і народів, їх розтерзали вороги, розтоптала жорстока дійсність. Наш народ існує, тому що його оборонили й відстояли мужні лицарі Запорожжя. Наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями. І як буває прикро, що ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. Знаємо про подвиги Ганнібала і не знаємо про подвиги Самійла Кішки, Петра Сагайдачного чи Івана Сірка. Захоплюємося подвигом спартанців біля Фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під Берестечком... Історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. Бо історія — не просто минуле народу, це його жива душа. Ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу.
Объяснение:
1.Серце закапризувало,коли я повз, як ящірка над прірвою, то замре, то знову б’ється,тільки невпевнено безладно,я знаю,якщо воно моє єдине, затримається довше бодай на мить, довше зірвусь у безодню.
2.Ніколи, ти чуєш ніколи, в літаку я, так не прислухався до мотора, як у ці хвилини до власного серця,все геть усе залежало від нього,я просив його ще трохи потерпіти, і воно зупинившись, знову починало працювати, нерішуче але працювати.
3. Майданчик на якому вони приземлилися, був пасткою скелі прямовисні неприступні не давали змоги спуститися пілоти вдалися до останньої спроби спрямували літак у прірву,а той падаючи мов камінь, у безодню розігнався почав - слухатися керма і вони вирівняли машину.