- Іване Степановичу, то як щодо мого прохання?- затримала керівника стурбована підлегла. - Якого? - Про відпустку. - Я вже вам все казав,- зітхнув керівник. - Ви не можете взяти щорічну відпустку у липні, бо є графік. Ви були згодні на червень. А тепер, за два тижні до відпустки, ми не можемо нічого змінити. - Я ж вам пояснила, що ці раптові сімейні обставини... Будь ласка, можливо, хтось погодиться помінятись зі мною місяцями? - Маріє Іванівно, -керівник втрачав терпіння, - ми вже питали, нікому не вигідно віддати вам липень. У кожного свої обставини. Не можна думати лише про себе. Зрештою, оформіть п'ятнадцять днів за власний рахунок, якщо вам так треба. І не доймайте мене більше, будь ласка. - Іване Степановичу, - працівниця не втрачала надії,- я вас дуже Два тижні можу взяти, але то є дуже мало. Чоловікова відпустка триває лише тиждень, потім він знову за кордоном. А дитину ми маємо покласти в лікарню, ви ж знаєте. Мені неймовірно потрібен цей місяць зараз. Чи не могли б ви попросити нашого Олега Павловича помінятись зі мною? Він вас послухає. Керівник завершив розмову: - Я питав його. Не може, людина теж має певні плани і проблеми. Будь ласка, вирішуйте свої питання з колегами самостійно. І більше нічим не можу вам до
Це розповідь про тварину. Випадок цей трапився з моєю двоюрідною сестрою Маргаритою. Вона дуже хотіла домашнього улюбленця. Але батьки відмовилися подарувати його. Мама з татом сказали, що собаку ніде тримати в маленькій квартирі. Від хом'яка буде багато сміття, а кіт буде точити кігті об меблі. Сестра, звичайно, засмутилася. Стояла зима. Одного вечора Марго почула дивний шурхіт біля вікна. Нібито хтось хотів потрапити до хати будинок та стукав по склу. Сестра підбігла до вікна та побачила зовні на засніженому підвіконні жовто- зеленого папужку! Дзьоб та довгий хвостик у нього були синього кольору! Видно було, що папуга сильно змерз, напевно, випадково вилетів із будинку. Сестра стала галасувати, прибігли її батьки. Вони почали говорити, що папуга вже замерз. Що він все одно скоро помре, навіть якщо його забрати додому. Але все ж вони вирішили ризикнути і стали розклеювати утеплене на зиму вікно. Вони дуже намагалися не шуміти! Адже пташка могла злякатися, злетіти та загинути на морозі. Як тільки вікно трошки відчинилось, Марго одним спритним рухом схопила папужку. Птаха відігріли, і вин вижив. Папужку назвали Гошею. Так у моєї двоюрідної сестри з'явився домашній улюбленець, про якого вона так мріяла! А маленький папужка просто дивом врятувався від лютої зими!
