Відповідь:
А замість того виходить маленька згорблена бабця, чиста, акуратна (відокр. означення)
І ми, троє на печі, лежали теж нищечком і показували один одному на стелю. (відокр.прикладка)
Коли б він, острів Курила, що-небудь значив, його вже давно записали б на карту та якось назвали.(відокр.прикладка)
Хліба, змиті дощем, яскраво зеленіли.(відокр. означення)
Хвилюючись, Тимко розповідав про свої перші успіхи. (відокр.обставина)
Обабіч шляху лежали незнайомі поля, перекраяні вузькими довгими нивами.(відокр. означення)
Пояснення:
Уже світає. Яринка прокинулась від ласкавого співу пташок.
—Доню, добрий ранок— сказала мати.
Її звали Наталія, вона була роботящую жінкою. Все робила сама, адже батько Яринки (Анатолій) помер від туберкульозу. Ната любила свою донечку понад усе на світі, вона присвячує їй все своє життя.
—Мамо, привіт. Може приляжеш? Я до тобі з домашніми обов'язками.
—Яринко, відпочиваю. Сходи пограй на вулицю.
Насправді, Яринка цього і чекала, щоб мати випустила її на вулицю, адже вона мріяла знайти скарб, про який їй розповідала бабуся. Він знаходиться на горі Фузита. На цій горі лежить скриня, а в ній купа золотих монет за які можна купити щозавгодно.
Яринка перевдягнулась, взяла з собою торбинку з тьома сухарями у ній, і пішла за своєю мрією. Йшла вона довго, день, два, три. Мати вдома не покоїлась за доньку, бо не знала де вона, але бабуся заспокоювала її тому що знала же Яринка.
Видніється гора, дівчинка втомилась, але тут вона побачила, що щось поблискує це була скриня, Яринка знайшла скарб! Вона відкрила її і пересипала монети собі в торбинку...