М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Односкладним узагальнено-особовим є речення Дарованому коневі в зуби не дивляться. Весна, і смерть, і світле воскресіння. Незабаром має світати. Семеро одного не ждуть.

👇
Открыть все ответы
Ответ:
dymomc
dymomc
16.08.2021
Перша задокументована згадка про михайлівський золотоверхий собор зустрічається в літопису, де розповідається, як князь святополк изяславич, онук ярослава мудрого, 11 липня 1106 року поряд з монастирем св. дмитра та церквою св. петра започаткував будівництво нового кам'яного храму на честь святого архістратига михайла. припускається, що монастир дмитра був збудований батьком святополка, ізяславом (у християнстві дмитром). до 1093 року це була невелика дерев'яна михайлівська церква при монастирі, відкриття якого приписують митрополитові київському михайлу. дата заснування монастиря - приблизно 988 рік. лише після того, як на київському престолі опинився святополк ii ізяславич, замість дерев'яної церкви збудували кам'яну.золотоверхим михайлівський собор назвали тому, що в той час це була єдина церква в києві із куполом. всередині золотоверхий михайлівський собор був оздоблений мармуром, мозаїкою, тут перебували дорогоцінні ікони. в 1103 році в київ з константинополя (царгороду) були передані мощі святої великомучениці варвари, які потім були передані в михайлівський монастир і стали його головною святинею. перед знищенням михайлівського монастиря в роки радянської влади, мощі були передані владимирському собору, де спочивають і понині. коли 16 квітня 1114 року князь святополк помер, його поховали у зведеному їм храмі.михайлівський собор постраждав під час навали татаро-монгольських завойовників в 1240 році, він був розграбований і частково зруйнований хана батия.минали сторіччя, територія михайлівського монастиря розширювалася. найбільші зміни відбулися протягом 17-18 століть. великий внесок у розвиток та поліпшення михайлівського монастиря в києві в різний час внесли українські гетьмани. богдан хмельницький в 1718 році своїми коштами обновив позолоту на центральному куполі храму, гетьман скоропадський облаштував новий іконостас, а іван мазепа пожертвував монастирю панікадило та срібну скринькудля мощів святої варвари.після об'єднання україни з московией золотоверхий михайлівський монастир втратив значну частину володінь, які залишилися на території річі посполитої. замість того в розпорядження монастиря поступили великі ділянки земель, розташованих на лівобережній україні. володіння михайлівського монастиря розширювалися не тільки за рахунок милостивих дарувань гетьманів і козацьких старшин, але й шляхом купівлі за власні монастирські кошти.на початку 17 століття був проведений ряд робіт з перебудови храму, у результаті чого він ледве не розколовся навпіл. наступним етапом у житті михайлівського собору став 1746 рік, коли кількість куполів було збільшено до семи. незважаючи на те, що в 1800 році михайлівський монастир у києві став резиденцією вікаріїв, споруди перебували в жалюгідному стані. у зв'язку із цим, протягом усього 19 століття велися активні роботи з ремонту монастирських будов і храму в "благоліпний вид".у той час, при кожному великому монастирі були приміщення для розміщення прочан, так звані странноприїмні будинки. це були первістки нинішніх готелів. при михайлівському золотоверхому монастирі існувало кілька старих дерев'яних гостьових будиночків. після 1847 року під керівництвом настоятеля монастиря преосвященного аполинарія був вибудуваний двоповерховий дерев'яний готельний корпус, а також були зібрані кошти для будівництва кам'яного будинку. під час перебування преосвященного аполинария на посаді настоятеля були вперше і куполи на трапезній церкві. ремонт центрального храму обійшовся в 30 тисяч карбованців. частина витрат була покрита за рахунок монастиря, але основну частку становили пожертви.особливу популярність михайлівський золотоверхий собор придбав завдяки прекрасним фрескам та мозаїкам. думки мистецтвознавців сходяться на тому, що це новий етап розвитку церковного живопису прадавньої русі. мозаїки михайлівського собору називають "мерехтливими". засновником цієї нової мальовничої школи вважають ченця києво-печерського монастиря алипія, про майстерність якого складали легенди. у деяких місцях на стінах були нанесені графіті - видряпані написи, подібні графіті софіївського собору.з приходом на україну радянської влади майно михайлівського монастиря, починаючи з 1919 року, піддалося націоналізації, а в 1935 році почалося руйнування монастиря. частина фресок і фрагменти мо
4,4(17 оценок)
Ответ:
Надюфка1997
Надюфка1997
16.08.2021

 

Нещасні не мають друзів.

Дж. Драйден

Ми живемо у ХХІ столітті. Сьогодні наше покоління не уявляє себе без комп`ютерів та Інтернету. З їх появою багато що змінилося у нашому житті, і не все на краще.

Раніше кожного вечора діти та підлітки збиралися вулицею – гуляли. Вони розповідали один одному анекдоти та різні цікаві історії, придумували якісь забави, сперечалися, вирішували різні питання та проблеми. Вони дружили, сварилися, мирилися… Сьогодні, на жаль, дружба у підлітків виявляється дещо інакше. По-перше, діти ХХІ століття все менше спілкуються між собою. Я маю на увазі живе спілкування. На сьогоднішній день Однокласники та Контакти замінили живих людей. У деяких моїх товаришів у «друзях» майже по сто чоловік з різних куточків України та Росії. Хіба ж це можливо? Ні, звичайно, прекрасно, що є можливість спілкуватися з такою кількістю різних цікавих людей, але ж дружити… Друг має бути один. Ще один вагомий «мінус» дружби в Інтернеті – ти не знаєш людину насправді. Інтернет – це чудова можливість створити себе ідеального, такого, яким ти хотів би бути. І цим досить часто користуються. Зовсім не всі викладають на сайти свої справжні фото і реальні думки. А якщо ти відкриваєш такій фальшивій людині всі свої сподівання, мрії та почуття, то рано чи пізно вона може тебе дуже розчарувати. В Інтернеті досить небезпечно бути щирим та відвертим! Але річ не тільки в цьому. Такі стосунки впливають і наше вміння спілкуватися. В Інтернеті всі проблеми дуже легко вирішуються: відправив смайлик – і проблему залагоджено. Якщо ж конфлікт  не вичерпано – завжди можна просто нажати кнопку та вийти з мережі. Ми розучуємося спілкуватися вживу та дивитися в очі один одному! І це дійсно вражає. Наше суспільство деградує. Адже спілкування – це невід`ємна складова еволюції.

На мою думку, друг має бути один. Той, якому можна сказати найпотаємнішу таємницю і бути впевненим, що ніхто про неї не дізнається. Друг це  той, хто поряд і в радості, і в горі. В радості справжній друг не стане заздрити і намагатися зіпсувати вам настрій. А у горі – до підтримає. Я знаю зовсім небагато людей, яких можу назвати моїми справжніми друзями. Натомість вони перевірені та надійні. Недарма народна мудрість говорить: «Тримайся дому нового, а друга старого». Неможливо стати друзями з першого погляду – для цього потрібен час, щоб більше дізнатися про звички та характери один одного. Друг повинен тебе розуміти, тому люди з різних соціальних верств та, взагалі, антиподи дружать не так часто.

Тож друг – це скарб. Його треба берегти і цінувати, бо справжня дружба на сьогоднішній день доволі рідкісна річ!

  

4,7(69 оценок)
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ