онайте завдання. Завдання 1. Перекладіть подані словосполучення українською мовою, користуючись за потреби словником. По собственному желанию, по поручению директора, по примеру старших, по приказу министра, по собственной воле, знать по газетам, по сотрудника, по выходным дням, отличный по качеству, послать по почте, специалист по протезированию. Завдання 2. Визначте, в якому рядку: а) всі прийменники пишуться разом: 1. незалежно/від, на/перед, з/під, за/ради, з/за 2. по/між, згідно/з, під/час, в/продовж, з/поміж 3. в/наслідок, до/вкола, в/здовж, на/вколо, що/до 4. на/впроти, у/зв’язку/з, поруч/з, з/метою, з/посеред 5. за/для, відповідно/до, незалежно/від, о/крім б) всі прийменники пишуться через дефіс: 1. із/за, з/під, з/попід, з/поміж, з/посеред, з/поза, з/за 2. по/при, не/зважаючи/на, про/між, з/між, по/за 3. в/продовж, що/до, з/метою, за /до по/серед 4. незалежно/від, згідно/з, під/час, з/понад в) всі сполучники пишуться разом: 1. про/те, для/того/щоб, в/міру/того/як, не/зважаючи/на/те/що, через/те/що 2. що/б, за/те, не/мов/би, як/тільки, в/наслідок/того/що 3. ніби/то, а/би, через/те/що, так/що, як/що 4. не/мов, не/мов/би/то, не/наче/б/то, за/те, після/того/як г) всі сполучники пишуться окремо: 1. як/що, що/б, через/що, про/те, не/наче 2. як/тільки, не/мов/би, як/би, що/би, а/би 3. для/того/що/б, з/того/часу/як, не/зважаючи/на/те/що, в/міру/того/як, тому/що д) Прийменник У слід уживати у словосполученнях яких рядків? А експонат (в, у) музеї, птах (в, у) небі, участь (в, у) форумі; Б поїхати (в, у) відрядження, наймиліше (в, у) світі, здали (у, в) архів; В побувати (в, у) Львові, квітник (в, у) саду, залишиться (у, в) спогадах; Г оселя (в, у) рушниках, віра (в, у) безсмертя, вишня (в, у) цвіту; Д прийшов (в, у) дім, прочитав (в, у) журналі, зустрілися (в, у) фойє; Е дізнався (в, у) фахівця, книга (в, у) професора, відлитий (в, у) бронзі. е) В усіх випадках треба вживати прийменник В у рядку А ніжитися (у,в) хвилях, базар (у,в) Одесі, жити (у,в) своєму будинку Б десь (у,в) хлібах, займатися (у,в) формі, сидіти (у,в) вагоні В жив (у,в) Львові, день (у,в) день, дивитися (у,в) вікно Г прочитала (у,в) журналі, росла (у,в) лісі, жити (в,у) Улан-Уде Д (у,в) формі, (у,в) двадцятому столітті, пішла (у,в) садок Кто что может решите очень надо
Маруся — проста дівчина-бранка з благородною, чистою душею. Вона не забула своєї вітчизни, народу і прагне врятувати козаків-невільників. Звідси благородні риси і вчинки героїні. Маруся Богуславка не осуджується в думі, хоч вона і «потурчилась, побусурманилась». Навпаки, співець викликає до неї глибоке співчуття у слухачів, наділяє її багатьма позитивними якостями: християнська земля для неї — «наша», Маруся постійно думає про змучених невільників і здійснює свій задум — допомагає їм вирватись з ненависної турецької каторги. Тож Маруся приходить до козаків-невільників, які «тридцять літ у неволі пробувають, божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають», і обіцяє їм на Великдень дати ключі від темниці (саме тоді «пан турецький», її чоловік, має «до мечеті від’їжджати», а їй залишить ключі). Хоч козаки-невольники і не повірили спочатку в щирість наміру Марусі, а стали проклинати її, проте Маруся дотримала свого слова — вона визволила козаків з неволі, хоч сама з ними не захотіла тікати в рідну землю, і не могла вже залишити чужої країни.
Трагедія Марусі в тому, що вона, ставши жінкою турецького хана, не забула батьків своїх, свого рідного краю. Патріотичні почуття десь глибоко озиваються в її серці, і вона відважується на дуже ризикований крок: визволяє своїх земляків-невольників. Таким чином, патріотичний вчинок, який здійснила Маруся Богуславка, свідчить про її велику любов до рідної землі, до українського народу.
Как-то так, писала сама сочинение когда-то думаю тебе много знаю о Маруси ведь мы с одного города как-бы) что не понятно есть переводчик