Надворі я зустріла досить незвичайного кота, як мені здається, адже з усіх зустрічених мною тварин його я запам'ятала дуже добре. Це був великий, пухнастий кіт. чорного кольору, але лапки, мордочка та кінчик хвоста білі, наче він вимазався у сметані, а змити її з себе просто не встиг й вона назавжди залишила плями на ньому. Вуса чорні, спочатку їх важко і помітити. Очі в нього були блакитнтго кольору, як волошки. Дивно, але мені здалося, що кіт розумів мене, такий вже виразний був у нього погляд. Думаю, якщо б він вмів говорити, то безсумнівно відпові на мої питання. Напевно, до того як потрапити на вулицю пухнаста тваринам була домашньою, на відміну від вуличних котів, був він не з лякливих. Не втік коли я підійшов/підійшла, дав себе погладити та замуркотів.
У нашому будинку є підвал. Колись там моя мати ставила мішки з картоплею, але зараз вона ставить їх на балконі, а підвал віддали мені. Там я влаштував майстерню. Саме посередині майстерні стоять укріплені лещата. Біля стін — стелаж для інструментів, який я сам зробив, а також лавка та велике крісло. Це крісло подарував мені батько. Він у мене директор театру. Він казав, що це крісло списане, але на ньому ще можна сидіти, якщо прибити якийсь дрючок замість ніжки. Я так і зробив. - Недавно я зробив дві драбини. Одна стоїть у моїй кімнаті біля шафи, а друга й досі знаходиться в моїй майстерні.
Іноді до мене заходять друзі. Ми йдемо в мою майстерню та починаємо майструвати. У цей час моя майстерня має такий вигляд, що це занадто важко описати.
На Новий рік ми зробили саморобні іграшки і всім вони подобаються
Відповідь:
ІСАІЯ. ГЛАВА 35
Т.Шевченко
Пояснення: