Диво для кожного - наша Україна. Близька вона і найкраща у будь-яку пору року, а особливо навесні, коли дихає теплою парою земля, викидає зелену свіжу брость, а лелеки, поважно кружляючи над містом, обдаровують щастям людські оселі.
Я, як і кожна людина, серцем приросла до свого замріяного краю. Калинова кров тече в моїх жилах, душа бринить чарівними піснями, ніжними і грізними, веселими і тужливими, як саме життя.
Ненько моя Україно, яка ти багатостраждальна! Яких тільки випробовувань не випало на твою долю, хто тільки не зазіхав на твоє багатство, красу, родючі землі, працелюбний народ?! Спочатку половці, потім монголо-татари, а з часом і царська Росія намагалися поділити українські землі. Наш народ також пережив війни, голод, репресії, Чорнобильську катастрофу. Але ніхто не зміг поставити тебе на коліна.
1.хто не робе,той не їсть-без труда,не вытянеш и рыбку из труда
2.Було, та загуло -было, да сплыло
3.В чужому глазу бачить зразу, а в своїм - ні разу-В чужом глазу соринку видим, а в своем бревно не замечаем
4.Бог не теля,бачить з відтіля-Бог видит, кто кого обидит
5.Великої треба хустки, щоб зав'язати людям усти-На чужой роток,не накинеш платок
6.Волос сивіє, а голова шаліє-Седина в бороду,а бес в ребро
7.Голова - як казан, а розуму - ні ложки. --Голова с лукошко, а мозгу ни крошки
8.Голосок дзвенячий, а совість свиняча--Голос соловьиный, да рыло свиное
9.Жінка не черевик - з ноги не скинеш--Жена не лапоть: с ноги не сбросишь или Жена не гусли: поиграв, на стенку не повесишь
10.З краси не пити роси-- с лица воду не пить