ответ:Коли наближався час народження Iсуса, римський цар Август видав наказ – зробити перепис населення на всiх своїх владарюваннях, на всіх своїх землях. Цей перший перепис вiдбувся тодi, коли у Сирії владарював Квiрінiй. Кожна людина мусила пiти у своє мiсто або в мiсто своїх пращурiв, щоб записатися там згiдно з переписом.
Йосип – чоловiк Марiї – походив iз дому i роду царя Давида, який народився у Вифлеємі близько 1085 року до Рiздва Христового i правив Юдеєю та Iзраїлем з 1055 до 1015 року. Через те Йосип iз своєю дружиною Марiєю, яка була вагiтна, вiдправилися iз Галiлейського мiста Назарету до Юдейського мiста Вифлеєму.
Дорога вiд Назарету до Вифлеєму йшла з пiвночi на пiвдень i вiддаль мiж цими мiстами становила близько 170 кiлометрiв, тому прийшлося йти кiлька днiв. У дорозi треба було пройти гiрську мiсцевiсть Самарiї та Юдеї. Шлях був важкий.
Коли Йосип з Марiєю прийшли до Вифлеєму, то мiсця у заїжджому дворi (типу готелю) для них не було, оскiльки багато iнших людей водночас теж прийшли для перепису, щоб виконати наказ імператора. Подвiр’я i будинки Вифлеєму були переповненi гостями. Переночувати було нiде. Йосип iз Марiєю та й iншi мандрiвники приютилися у печерi, в яку на нiч пастухи заганяли свої отари овець.
Перебуваючи вночi у печерi помiж отар, настала пора Марiї родити. I ось десь опiвночi роздався плач i народила Марiя свого Первістка – Сина Людського. Люди, що теж ночували в печерi з Йосипом та Марiєю, взяли малюка, сповили Його одежею, яку заздалегідь приготовила Марiя, i поклали в ясла, з яких годували отари. Йосип із Марiєю дуже радiли, бо вони знали, що Немовля Бог послав їм для ння всього свiту.
Довкола мiста Вифлеєму були луги i пагорбки, на яких паслися отари овець. Пастухи стерегли їх цiлу нiч вiд хижих звiрiв i весь свiй час проводили в полi. Неподалiк вiд печери, де народився Iсус, пастухи теж пильнували на пасовищi свої отари.
Цiєї ж безтурботної ночi Ангел Господнiй з’явився серед пастухiв i розповiв їм радiсну новину, що сьогоднi у Давидовому мiстi Вифлеємі народився для нас Який є Христос Господь.
Зрадiли пастухи i побачили, що в цей час все навколо переповнилось яскравим, білосніжним, сяйвом, на небi з’явився великий ангельський хор, який звiщав радiсть i співав хвалу Богу: «Слава Богу, на небі й на землi спокiй, у людях добра воля!» (Лк. 2. 14).
Ангели вiдiйшли, славне сяйво зникло. Знову стало темно i тихо на чудових полях Вифлеєму.
Пастухи хутко зiбралися i пiшли у Вифлеєм до печери, щоб побачити i прославити Iсуса. Коли вони прийшли, то побачили у печері Марiю, Йосипа i Дитину, що в яслах лежала. Пастухи радісно прославили Ісуса, поздоровили батьків, розповіли про видіння.
На свiтанку пастухи i люди, що жили неподалiк, приготовили хатку для Марiї, Йосипа та Iсуса. Там вони жили багато днiв.
Потiм пастухи повернулися до своїх отар i продовжували хвалити й дякувати Богу за все, що бачили i чули. Вони розповiдали всiм про Цю Дитину, що народилася, i про те, що Господь їм сповiстив.
Ісус Христос народився за часів правління кесаря Августа, себто Римського імператора Октавіана Августа. Він правив Римською імперією з 27 року (за іншими даними, з 31 року) до Різдва Христового і до 14 року після Різдва Христового. Якраз Август велів зробити перепис населення, що й привело Йосипа з Марією у Вифлеєм. Народився Ісус Христос у День Сонця, який святкували язичники – це кожного 25 грудня. Були здогадки, що Ісус народився 20 травня, 6 – 10 січня, 25 – 28 березня. Однак, як правильно обчислив Іван Златоуст, Ісус Христос народився 25 грудня.
Школа - це цілий світ, повний радості, емоцій і почуттів. Вона об'єднує людей бажанням вчитися і пізнавати щось нове. Немає нічого більш дивно, ніж опанувати чимось абсолютно небувалим.
Мені шалено повезло з класом, в якому я вчуся. Адже всі учні такі різні і особливі, але в той же час нас об'єднує багато спільного. Наш клас дуже дружний і веселий, тут кожен допомагає один одному. На перервах ми спілкуємося, обговорюємо новини та граємо в різні ігри. Особливо приємно ділиться новинами на початку тижня, так як у кожного учня є, що розповісти про вихідні.
Коли на вулиці тепла погода ми дуже часто буваємо на вулиці. Виходимо ми туди на перервах, хлопчаки грають у латки, м'яч, а дівчатка базікають сидячи на лавочках і заплітають кіски. А коли випадає сніг, ми граємо в сніжки і ліпимо сніговиків. Якщо ж на вулиці похмуро і дощить, ми залишаємося в кабінеті граємо по мобільному телефону, обмінюємося картинками або музикою.
У нас дуже хороша вчителька. Вона завжди уважно ставиться до кожного учня, підказує і допомагає, якщо в цьому є потреба. Наш клас завжди бере участь в різних заходах і частенько влаштовує святкові концерти.
Всіх однокласників і однокласниць я вважаю своїми друзями. Ми часто гуляємо з ними поза стінами школи, ходимо в парки і кіно. У нашому класі, як і в будь-якому іншому, є свої лідери, які завжди допомагають іншим і агітують до участі в різних шкільних змаганнях і конкурсах, організовують свята.
Я дуже люблю наш кабінет. У ньому завжди так затишно, світло і дуже приємно пахне крейдою. Сподіваюся, що після закінчення школи ми часто будемо, зустрічається з однокласниками, відвідувати вчительку, провідувати школу і звичайно згадувати той безтурботний час, проведений за шкільною партою!
( Зустріч двох подруг ) Привіт,Оленко.-Привіт,Маринко. Ооо...Ти чула, що вийшов новий збірник "Як стати справжньою дівчиною".<br />- Так,звичаюно. Щодо нього я багато чула.На мою думку це чудова книга. Знаєш що? <br />- Ні,а що? <br />-Ця книга уже красується на полицях нашої міської бібліотеки.<br />-Тоді Оленко,мерщій побігли,щоб першими прочитати захоплюючі розділи книжки.<br />-Чудова ідея.<br />( Так двоє подруг побігли у бібліотеку читати,справді чудову книгу)
ответ:Коли наближався час народження Iсуса, римський цар Август видав наказ – зробити перепис населення на всiх своїх владарюваннях, на всіх своїх землях. Цей перший перепис вiдбувся тодi, коли у Сирії владарював Квiрінiй. Кожна людина мусила пiти у своє мiсто або в мiсто своїх пращурiв, щоб записатися там згiдно з переписом.
Йосип – чоловiк Марiї – походив iз дому i роду царя Давида, який народився у Вифлеємі близько 1085 року до Рiздва Христового i правив Юдеєю та Iзраїлем з 1055 до 1015 року. Через те Йосип iз своєю дружиною Марiєю, яка була вагiтна, вiдправилися iз Галiлейського мiста Назарету до Юдейського мiста Вифлеєму.
Дорога вiд Назарету до Вифлеєму йшла з пiвночi на пiвдень i вiддаль мiж цими мiстами становила близько 170 кiлометрiв, тому прийшлося йти кiлька днiв. У дорозi треба було пройти гiрську мiсцевiсть Самарiї та Юдеї. Шлях був важкий.
Коли Йосип з Марiєю прийшли до Вифлеєму, то мiсця у заїжджому дворi (типу готелю) для них не було, оскiльки багато iнших людей водночас теж прийшли для перепису, щоб виконати наказ імператора. Подвiр’я i будинки Вифлеєму були переповненi гостями. Переночувати було нiде. Йосип iз Марiєю та й iншi мандрiвники приютилися у печерi, в яку на нiч пастухи заганяли свої отари овець.
Перебуваючи вночi у печерi помiж отар, настала пора Марiї родити. I ось десь опiвночi роздався плач i народила Марiя свого Первістка – Сина Людського. Люди, що теж ночували в печерi з Йосипом та Марiєю, взяли малюка, сповили Його одежею, яку заздалегідь приготовила Марiя, i поклали в ясла, з яких годували отари. Йосип із Марiєю дуже радiли, бо вони знали, що Немовля Бог послав їм для ння всього свiту.
Довкола мiста Вифлеєму були луги i пагорбки, на яких паслися отари овець. Пастухи стерегли їх цiлу нiч вiд хижих звiрiв i весь свiй час проводили в полi. Неподалiк вiд печери, де народився Iсус, пастухи теж пильнували на пасовищi свої отари.
Цiєї ж безтурботної ночi Ангел Господнiй з’явився серед пастухiв i розповiв їм радiсну новину, що сьогоднi у Давидовому мiстi Вифлеємі народився для нас Який є Христос Господь.
Зрадiли пастухи i побачили, що в цей час все навколо переповнилось яскравим, білосніжним, сяйвом, на небi з’явився великий ангельський хор, який звiщав радiсть i співав хвалу Богу: «Слава Богу, на небі й на землi спокiй, у людях добра воля!» (Лк. 2. 14).
Ангели вiдiйшли, славне сяйво зникло. Знову стало темно i тихо на чудових полях Вифлеєму.
Пастухи хутко зiбралися i пiшли у Вифлеєм до печери, щоб побачити i прославити Iсуса. Коли вони прийшли, то побачили у печері Марiю, Йосипа i Дитину, що в яслах лежала. Пастухи радісно прославили Ісуса, поздоровили батьків, розповіли про видіння.
На свiтанку пастухи i люди, що жили неподалiк, приготовили хатку для Марiї, Йосипа та Iсуса. Там вони жили багато днiв.
Потiм пастухи повернулися до своїх отар i продовжували хвалити й дякувати Богу за все, що бачили i чули. Вони розповiдали всiм про Цю Дитину, що народилася, i про те, що Господь їм сповiстив.
Ісус Христос народився за часів правління кесаря Августа, себто Римського імператора Октавіана Августа. Він правив Римською імперією з 27 року (за іншими даними, з 31 року) до Різдва Христового і до 14 року після Різдва Христового. Якраз Август велів зробити перепис населення, що й привело Йосипа з Марією у Вифлеєм. Народився Ісус Христос у День Сонця, який святкували язичники – це кожного 25 грудня. Були здогадки, що Ісус народився 20 травня, 6 – 10 січня, 25 – 28 березня. Однак, як правильно обчислив Іван Златоуст, Ісус Христос народився 25 грудня.
Объяснение: