Укр.мова вправа «Я редактор» (за бажанням) 1. Іспит з державної мови здають у всіх учбових закладах. 2. Школяр має навчитися користуватися словниками і справочниками. 3. Я рахую, що відвідувати книжний магазин потрібно почаще.
Мамо, а куди ми йдемо? - Ми йдемо, доню, на прогулянку до прекрасного місця - нашого парку. - Ой, як гарно. А що ми там робитимемо? - Будемо дихати свіжим повітрям, фотографуватися. - Тату, а можна там покататися на атракціонах? - А ти не боїшься, дитино? - Ні, мені дуже хочеться. - Якщо хочеться, то будеш кататися. - Ура! Як добре! Мамо, а хочешь зі мною? - Добре, донечко. Ой, дивись яка білочка пробігла. Бачиш? - Так, так, бачу, он вона на дерево пригає. Дивно так, вона така спритна. - Вона така, бо людей боїться та багато часу шукає собі їжу, тому їй потрібно багото пересуватися. - А я не хочу, щоб вона мене боялась. Дай мені горішків, я її кормити буду. - Дивитсь, сонечко, вона тебе не боїться. Як гарно! - Тато й мамо, мені так подобається. Давайте сюди приходи часто. - Добре, доню, а зараз ходімо далі.
Ось і прийшла довгоочікувана золота осінь. Листячко потроху починає опадати та жовтіти. Як і завжди вона видалась лагідною, приємною, теплою. Ми так її чекали, навіть цей тихий дощик серед ночі радує вуха та душу. Наша багряна осінь, яка ж ти неперевершена, ми любимо тебе. Ти, наче дівчиня-красуня, а то і краще. Ти, жовтолиста, усі парки обійняла собою. Журавлина ти, осінь, бо так багато пташок, але не довго, скоро вас не буде. Осінь - це не літо, не зима, у неї погода мінлива, то дощик, то теплота. Але не забувайно, що осінь - це шкільна пора, дітки біжать до школи і додому, і я піду робити домашнє завдання гаючи за тобою із вікна.
- Ми йдемо, доню, на прогулянку до прекрасного місця - нашого парку.
- Ой, як гарно. А що ми там робитимемо?
- Будемо дихати свіжим повітрям, фотографуватися.
- Тату, а можна там покататися на атракціонах?
- А ти не боїшься, дитино?
- Ні, мені дуже хочеться.
- Якщо хочеться, то будеш кататися.
- Ура! Як добре! Мамо, а хочешь зі мною?
- Добре, донечко. Ой, дивись яка білочка пробігла. Бачиш?
- Так, так, бачу, он вона на дерево пригає. Дивно так, вона така спритна.
- Вона така, бо людей боїться та багато часу шукає собі їжу, тому їй потрібно багото пересуватися.
- А я не хочу, щоб вона мене боялась. Дай мені горішків, я її кормити буду.
- Дивитсь, сонечко, вона тебе не боїться. Як гарно!
- Тато й мамо, мені так подобається. Давайте сюди приходи часто.
- Добре, доню, а зараз ходімо далі.