"Вітаю, дорогі учні. Можете присісти"- доволі радісно каже учителька:"Сьогодні у нас досить цікава тема уроку" "А про що?"- раптом запитує жвавий хлопчик нашого класу. Не зробивши зауваження Миколі(так його звати), вчителька спокійно каже:"Темою нашого уроку є Щастя! ...Скажіть будь ласка, як ви міркуєте, чи може бути людина щасливою, не приносячи іншим користі?" "На мою думку ні, адже справжнє щастя полягає в до ншим, лише люди здатні робити нас щасливими"- розгублено відповідає Софійка. "А я думаю, що це не так вже й і важливо, я вважаю що щасливим тебе робить твоє життя і вчинки"-впевнено відповідає Христинка Вчителька у відповідь каже:"Але ж хіба вчинки не полягають у до ми ж допомагаємо друзям, батькам.." Софійка промовчала, та все ж задумалась. "А мені здається, що це найголовніше, адже коли ми комусь допомагаємо, то отримуємо подяку і радіємо"- каже Максим. "Так, дійсно, ти вірно кажеш, до це перш за все усмішка і подяка зі сторони інших, тому незабувайте про це!"- відповідає вчителька Усі ще довго говорили про щастя та про до ншим, висловлювали свої думки та переконувались, що щастя-це перш за все до та турбота про інших.
Цікавий твір, може використаєш:) Кожної весни й осені учні нашої школи беруть участь у прибиранні скверу, що розташований поблизу школи. Повз цей сквер ми йдемо до школи і повертаємося додому. З вікон кабінетів добре видно алеї, якими іноді хтось іде, вікові дуби і тополі. Після уроків ми затримуємося, щоб трошки погуляти, побігати серед дерев або посидіти на лавці. За кожним класом закріплений свій куточок, який ми прибираємо. Ось і цього разу наша класна керівниця Галина Олександрівна попередила, що після уроків двадцять хвилин ми присвятимо прибиранню території. Михайло Єршов вигукнув: —А моя хата скраю! Діти засміялися. —А хіба ти мешкаєш у будинку, що поруч зі сквером? — запитала Настя не то жартома, не то всерйоз. Вчителька запитала: —А ви знаєте, що таке хата? —Це селянський дім в українськім селі, — відповів Василь. —Але ж ми мешкаємо у місті, — сказав хтось. —А це означає, що Михайло мав на увазі зовсім інше, коли сказав «моя хата скраю». — Вчителька уважно подивилась на нас, а потім перевела погляд на Мишка. — Нехай він пояснить, що хотів сказати. Мишко почервонів, але мовчав. —Зрозуміло, чому він мовчить. Він вирішив зізнатися нам, що прибирання листя його не стосується.
Вот .............................