До оцінки лексичної сполучуваності в експресивної мови не можна підходити стереотипно, оскільки тут діють особливі закони "тяжіння" слів один до одного. Зокрема, в художніх і публіцистичних творах кордону лексичної сполучуваності можуть бути розширені. Помічено, що обмеження семантичної сполучуваності не поширюються на переносне слововживання: можливі словосполучення, які здаються безглуздими, якщо складові їх слова розуміти буквально (захід палає, роки летять, чорні думки).
Переді мною – чарівна вишиванка. Її зробила моя бабуся своїми ніжними руками. На білому, як сніг полотні, розкинулися чарівні квіти та листя, чудернацькі та загадкові візерунки. «Це на удачу, ця квітка - щоб добробут був у сім’ї» - розповідала мені бабця, обережно та лагідно проводячи пальцем по вишиванці. «Мене навчила моя мати, яка у свій час теж опановувала це мистецтво під наглядом своєї матері, твоєї прапрабабці», - продовжує вона: «Тут вся наша історія, все життя українців, всі надії і сподівання. Можливо і ти колись захочеш дізнатись про це більше». З тих пір для мене вишиванка є не просто шматком тканини з візерунками. Вона для мене є священним скарбом моїх пращурів.
Порушення норм лексичної сполучуваності
До оцінки лексичної сполучуваності в експресивної мови не можна підходити стереотипно, оскільки тут діють особливі закони "тяжіння" слів один до одного. Зокрема, в художніх і публіцистичних творах кордону лексичної сполучуваності можуть бути розширені. Помічено, що обмеження семантичної сполучуваності не поширюються на переносне слововживання: можливі словосполучення, які здаються безглуздими, якщо складові їх слова розуміти буквально (захід палає, роки летять, чорні думки).
Объяснение: