Відповідь:
Здавна в Україні Сонце вважалося найвищим і найсвітлішим божеством. Його називали лагідно Даждьбогом, тобто богом, що дае життя, богом світла й добра, перед лицем якого розбігаються всі темні і злі сили. Узагалі, сама назва «слов*яни» означає давньою мовою "той, що походить від Сонця". Тобто давні слов*яни вірили, що вони онуки Сонця, і автор «Слова про похід Iropiв» також називає руський нарід Дажбожими онуками
Давні українці, як і інші народи, були сонцепоклонниками. Справді, люди вірили, що обов*язково треба задобрювати Сонце молитвами, піснями - тоді воно буде прихильне до них, посилатиме добро і щедрий урожай. Але якщо розгнівається, посилатиме зло на людей: посуху, спеку, голод, нещастя
Тому відбувалися свята на честь Сонця. Найважливіше з них - Купала, свято літнього сонцестояння. Цього дня Сонце має найбільшу силу: знищує всяке зло. Від його цілющого проміння цього дня мають надзвичайну силу лікарські рослини, вода й роса У цей день на честь Сонця співали пісні, щоб був високий урожай, запалювали багаття
Коляда - це свято зимового сонцестояння. Це був день народження Сонця. Щоб підтримати новонародженого бога, співали колядки величальні Сонцю, Місяцю, усім небесним богам, поздоровляли одне одного, ходили із семикутною зіркою, усередині якої горіла свічка, і це означало, що нове сонце заходить у кожний дім
Пояснення:
Кривий Ріг – криворізький, Париж – паризький, Кременчук – кременчуцький, Сиваш – сиваський, Полісся – поліський, Запорожжя – запорозький [Запоріжжя – запорізький], Карабах – карабаський, Дрогобич – дрогобицький, Волга – волзький, Гадяч – гадяцький, Камчатка – камчатський, Коростень – коростенський, Білопілля – білопільський, Гамбурґ – гамбурзький, Тибет – тибетський, Булонь – булонський, Виборг – виборзький, Прип'ять – прип'ятський, Цюрих – цюрихський, Умань – уманський, Прага – празький, Одеса – одеський, Рига – ризький, Буг – бузький