люди схильні робити різні вчинки - добрі і погані. мабуть це залежить від внутрішнього стану їхньої душі, виховання. в світі багато жорстокості і несправедливості. я бачив її на власні очі: ображені малюки, покинуті старенькі, скалічені
моя бабуся часто є знедоленим і нужденним, пригощає нехитрими стравами, пропонує посильну роботу. разом вони обрізають гілки в саду, виноградну лозу, садять картоплю. вона ніколи нікому не відказує, щиро дякує за .за це люди їй теж дуже вдячні. бабуся завжди подає руку , її вчинки мене надихають.
Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи. У дворі нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я навіть не пам»ятаю коли її там ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі — птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди… Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом. - Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла свої ягідки, наше улюблене ласування. -Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки. -Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам — ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час. -Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі — весело зачиркали пташеки. — Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.
люди схильні робити різні вчинки - добрі і погані. мабуть це залежить від внутрішнього стану їхньої душі, виховання. в світі багато жорстокості і несправедливості. я бачив її на власні очі: ображені малюки, покинуті старенькі, скалічені
моя бабуся часто є знедоленим і нужденним, пригощає нехитрими стравами, пропонує посильну роботу. разом вони обрізають гілки в саду, виноградну лозу, садять картоплю. вона ніколи нікому не відказує, щиро дякує за .за це люди їй теж дуже вдячні. бабуся завжди подає руку , її вчинки мене надихають.