Зима уночі,яка чудова назва.Ця назву до твору ,наче річка пливе,сповиваючи своіми хвилями ,все довкола.
Як чудово жевріє місяць,наче,прочитав один з витворів Гоголя,та чекає,поки вкрадуть його,місяць і невідомо,коли повернуть.Таких думок навіює зимова нічь.Так довкола лагідно дме вітерець,хапаючи за щічки сосенки та берізки,від морозу хрумтить сніжок,коли на ньго наступає лисичка або стрибне зайчик у ліску.Чути,навіть,як скрипить старий дуб,якому вже пона двісті років.Це він з вітром перешіптується,про свої немолоді літа,та розповідає,коли він був ще маленьким жолудем і тато дуб носив його на своїх гілочках,обволікуючи листячком,захищаючи від хуртелиці та морозу.
Що лагодить білочка біля свого гніздечка,напевно діткам лаштує вечерю.Так добре освічує місяць все довкола,що видно,як удень,аж хочеться заспівать Ніч,яка місячна,зоряна,ясная.Видно,хоч голки збирай.цитата.
1Надвечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли, сніг стужавів і гостро заблищав, а повітря стало таким прозорим, що було далеко видно голі дерева понад шляхом.
2Піт краплями стікав по виду, груди важко дихали, і очі блищали, як у звіра, що попавсь у лабети.
3Сурядний і підрядний
4Остап опирався бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки.
5Осяяні місяцем гори блищать, осріблені місяцем сосни шумлять, а море і сердиться й лає вітри, що нишком його підслухають згори.
6Безсполучниковий і сурядний
Объяснение:
сиплються сутінки в тишу села. згасае свічечка сонця і останні червоні ниточки промінчиків зникають з небокрая. одягає корону місяць. поважною ходою заходить він до кожного двору, сипле на сніг своє вітло. поруч з ним морозний вітер. він втомився за цілий день непосильної роботи, але ще треба позбирати останні звуки, щоб вночі була справжня зимова тиша. зірки на небі мерехтять і майже беззвучно сміються, тепер їм нарешті вдасться погратися на кризі замерзшої річки, що ніби материнськими руками огортає все село.