Новий рік - улюблене свято.
Мабуть кожна людина з малечі до старців чекає на прихід Нового року. Можна знову зустрітися з близькими і найкращими друзями. Це час, коли забуваєш всі невзгоди вже минулого року. Можна почути запах мандарин та смак олів'є. Улюблена музика грає на фоні жвавих розмов. Під свист салютів приходить Дід Мороз, який приносить найкращі подарунки за весь рік. По кімнат розлітаються яскраві ниточки феєрверків. На годиннику б'є останніх 12 годин на цей рік. Хіба цього не достатньо, щоб зрозуміти, що Новий рік - це найкраще свято!
Скільки сліз і горя звідали квітучі простори України в минулому! Скільки злих ворогів зазіхало на багатства нашої землі! Топтали її ненажерливі монголо-татарські загарбники, забирали в полон людей. Як міг, боронився волелюбний український народ.
Объяснение:
Автор засуджує вчинок Тугара Вовка, який пропонує Захарові Беркуту зберегти життя сина ціною того, щоб тухольці випустили оточених монголів із долини. Нелегко старому Захарові було прийняти вірне рішення. Звичайно, перемагають громадянські й патріотичні почуття. "Міняти одного хлопця за руїну наших сусідів, це була б ганьба, була б зрада", — ось так вирішує Захар Беркут. Зрозуміло, що Максим підтримав би подібне рішення. Хіба можна спокійно жити на білому світі, знаючи, що через твою свободу постраждали безвинні люди?
Іван Франко зобразив у повісті "Захар Беркут" людей честі та зрадників рідної землі. Письменник засуджує підступні вчинки Тугара Вовка як найтяжчий, непрощенний гріх. Захоплення автора викликають Максим та Захар Беркути, Миро слава. Цим людям притаманні найкращі риси: чесність, мужність, порядність, почуття власної гідності, щира любов до своєї землі. Кожним рядком свого твору Іван Франко стверджує, що любов до рідного народу, до Батьківщини є най вищою чеснотою, якої може досягти людина.
