Подруга пообіцяла зробити презентацію, але так і не зробила.
-Настю, ну що, як там презентація.
-Яка презинта... Ааа! Ой!
-Ти що, її не зробила?
-Та ні, ні, ти що! Просто я... я... я зробила, але в мене флешка зламалась.
-Шкода. От халепа. Що ж мені тепер робити?
-Ой вибач, мені час. Я пішла.
На наступному уроці Настя показала свою презинтацію і подруга зрозуміла що з флешкою все добре.
-Чому ти мені збрехала?
-Я?
-Так ти.
-Ой, та вона раптово... того... сама полагодилась.
-Тоді дай, будь ласка, я на перерві вчительці покажу.
-Ой, та може пізніше?
-Просто скажи мені що ти не зробила моє прохання.
-Я... Я? Я зробила... але там...
-Ех, усе з тобою ясно.
Висновок такий- говоріть правду, адже все таємне згодом стає відомим.
Рік має чотири пори року: весну, літо, осінь і зиму. Кожна з них є по-своєму особлива. Але на мою думку найкращою порою є осінь.
Із закінченням літа до нас приходить золота осінь. Літо, яке дарувало нам завжди теплу погоду пройшло, а натомість настає чарівна красуня – осінь. Із її приходом, усе навкруги стає загадковим. Дерева і кущі одягаються в золотисті та багряні сукні, повітря стає прозорим та свіжим, набуває гіркувато-пряного аромату. В цієї пори року є багато особливостей які мені подобаються: по-перше, золоте листя на деревах, яке надзвичайно прикрашає навколишню місцевість, по-друге фрукти достигають і ми можемо збирати їх та насолоджуватися їх вишуканими смаками, по-третє дні стають коротшими, а ночі довшими і це не може не радувати молодь яка любить гуляти по нічному місті.
Осінню ми забуваємо про безтурботне літо, купання в теплій водоймі та печену в багатті картоплю. Настала пора згадати про школу і з свіжими силами та ясним розумом, відправитися за новими знаннями. В ті дні, коли яскраво світить сонце, коли різними кольорами виблискують листя дерев , саме тоді починаєм розуміти, що осінь не така сумна і безнадійна, як це здалось раніше, що вона швидко закінчиться і врешті-решть треба насолоджуватися кожною миттю, що подає нам життя. І як чудово пройтися парком теплої осінньої днини, пожбурляти ногами шоколадні каштани, опале листя, відпочити у цій суцільній, прохолодній тиші.
Осінні квіти посправжньому тішать око – ромашки, жоржини, гербери, айстри. Їх можна побачити повсюду: біля дитячих садків, шкіл, на присадибних ділянках, у парках, уздовж проспектів та на площах. Як на мене, то ці квіти створюють надзвичайну атмосферу свята.
Мене надзвичайно вражає осінній ліс. Тут ми з батьками щороку йдемо на пошуки таких грибів як: підберезники, маслюки, опеньки, лисички та козирі. І хоть кажуть що в них не має поживних речовин, але зате їх смак не порівняти ні з чим. Як цікаво гати за лісовими тваринами які готуються до зими. Маленька білочка носить до своєї нірки різні запаси їжі: ягоди, гриби, горіхи. Багато тварин впадають у сплячку, наприклад ведмідь і борсук, але на відмінну від інших, їхній сон чутливий, вони можуть прокидатися. Озерні жаби зариваються в мул на дні водойм
Отже, осінь насправді дивовижна пора року, з її живописними пейзажами і непередбачуваною погодою, яка буде дивувати нас кожного дня. Ми повинні любити і поважати осінь за те що вона така урожайна, красива та незвичайна.