Моя ніжна і рідна матусю, я вирішила написати до тебе лист з висловленням своєї любові і вдячності. Я зрозуміла, що кожна людина повинна цінувати своїх рідних, а особливо свою маму, тому що ви, наші неньки, - найближчі у світі люди і ваша любов найсвятіша. Матуснько моя, ти ніби той ангел-охоронець, що завжди допомагає мені і рятує з негод. Ти своїми ніжними руками-крилами захищаеш мене і даруєш своє тепло і затишок. Я дійсно зрозуміла, що лише мама, це та людина, яка ніколи не покине свою дитину у біді і нікому не дасть її образити. З перших днів мого життя ти присвятила себе, свої мрії і надії, своє дозвілля і турботи, мені, і я обіцює, що коли навіть стану дорослою і самостійною я не забуду про тебе, про свою неньку, про ту, якій я забов"язана всим. Мамо, ти вчиш мене всьому, даєш мудрі поради - ти найрозумніша, дякую тобі за це. Ще я хочу написати ось що: кожна краплинка твоєї любові свята; кожен промінчик твоєї ніжності і доброти найтепліші - я збережу навіки їх у своєму серці.
Ось настала золота осінь. Сама красива і мальовнича пора року. Осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. Ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. На берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти.
Золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. Ідеш і радієш такій красі. І починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. А іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою.
Гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. Дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. Золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. Не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. Ах! Як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти.
Золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. Але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. А як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.
Дощ восени холодний, сірий, а навесні - кришталевий, сріблястий, прозорий. Трава восени пожовкла, жовта, а навесні - зелена, довга.