Однієї травневої суботи ми з однокласниками зібрались іти до лісу. Плани мали грандіозні: зварити кашу, насмажити шашликів, а ще награтись і набігатись досхочу. Аж ось нарешті всі зібралися. Перевірили, чи все взяли, і хутко рушили.
Сонячне проміння пестило нас, зігріваючи уже по-справжньому. Незрівнянні аромати дарувала яскрава травнева зелень. Зупинившись на улюбленому місці, ми звично і швидко розвели вогонь, а незабаром запах польової каші уже розносився по галявині.
Посмакувавши кашею, хлопці побігли грати у волейбол, за ними попрямували й дівчата. Чаклувати над шашликом залишився лише Андрій — великий знавець і любитель цієї справи.
Гра була чудовою, і Максим навіть роззувся — аби легше було бігати. Ось тут і сталася біда. Побігши в кущі за м’ячем, Максим наступив на уламок скла. Хлопець скрикнув від пекучого болю, а за мить уся шкарпетка була в крові. Першою отямилася Марійка. Вона завжди брала з собою ліки першої необхідності. Швидко обливши рану перекисом водню, туго затягла її бинтом. Першу до було надано, тепер необхідно було терміново повертатись у місто.
Друзі обережно посадили Максима на велосипед і доправили до лікарні. Провідувати однокласника прийшли всім гуртом. І назавжди запам’ятали сумний урок, що бігати без взуття не можна, а тим більше бити й розкидати скло!
Нічна пригода
Ціле літо я гостював у своїх родичів, допомагав пасти телят. Одного разу мені довелося на кілька днів залишитися на острові з маленькими телятками. Увечері, коли їх заганяв, помітив, що серед них немає білолобої Зірочки. Я злякався, що на неї можуть напасти вовки, і пішов її шукати. Сонце швидко зайшло, на землю спали сутінки. Кущі і дерева, привітні і зелені вдень, тепер стали чорними і зловісними. Довго я шукав Зірочку, але так і не знайшов. Вирішивши продовжити пошуки зранку, я наблизився до куреня і побачив, що з пітьми на мене блимали чиїсь зелені очі. «Вовки»,— промайнуло в голові, і я за якусь мить виліз на високе дерево.
Довелося там і ніч провести. Я боявся рухатися, боявся заснути, з нетерпінням чекав ранку. А коли зійшло сонце, із куреня вийшла Зірочка, на ходу дожовуючи мій сніданок. Я застиг із несподіванки, розсердився, закричав на теля, а потім голосно і весело розсміявся.
и с моим вопросом
Андрійко .Миколка ,Сергійко і Оленка пішли в ліс на відпочинок .І насмітили на всій ділянці.А якби птахи і звірі вміли говорити , вони б сказали "Любі друзі ! Ми живемо на одній Землі ,а ви навіть не пам"ятаєте про це.Ви смітите де-небудь ,а до пластикових банок та до іншого непотребу можуть поранитися маленькі звіри и птахи !звіри всі дбають про чистоту .Ви також про це подбайте !