Объяснение:
-Сестро, чи не здається тобі, що ми заблукали?
-Так, Василю. Раніше ми не ходили цією стежкою.
Діти й справді вперше опинились на цій галявині. вся вона була устелена квітами: ромашками, волошками, фіалками та кульбабками.
Ксеня дуже любила дикі квіти. Вони нагадували їй, її бабусю Катерину. Вона часто сушила в себе польові квіти. Дівчинка обожнювала цей приємний запах, тому вона вирішила зробити подарунок бабусі та назбирала невеликий букетик. Вона трохи захопилась і навіть зробила декілька віночків. Після цього діти повернулись з дарунками додому.
Василь і Ксеня пішли в ліс по ягоди. І хоч їм здавалося, що вони трошки походили, але незчулися, як почало вечоріти. Тільки тоді діти побачили, що вже блукають у незнайомому місці. Дітям усюди ввижалися якісь страхітливі істоти. Звідусіль лунали незнайомі звуки. Десь углибині лісу пугикав пугач.
- Васильку, що нам робити? - запитала перелякана Ксеня.
- Не бійся, Ксеню, я тебе захищу, - як справжній чоловік, відповів Василь.
Василь назбирав хмизу і розпалив багаття. Вони трохи зігрілися і заспокоїлися. І лише тоді хлопчик згадав, що в нього є мобільний телефон. Він хутко зателефонував батькам. За годину діти почули гавкіт свого собаки Рекса. Він допоміг
батькам знайти блукачів. Радості батьків і дітей не було меж. Брат із сестрою пообіцяли ніколи не ходити до лісу самі.