Якщо коротко, то так:
Деякі іменники в українській мові мають паралельні (дублетні) форми роду: зал – зала, тезис – теза, клавіш – клавіша, сусід – сусіда, продаж – продажа, філіал - філія тощо. Більшість дублетних утворень має в мові неоднакове застосування. Так, нормативними і частовживаними вважаються форми продаж. ґенеза, теза, клавіша. Форми продажа, генезис, тезис є застарілі і тому рідковживані. Нерідко рід іменників сприяє розрізненню значень слів, порівняймо: друкар – друкарка, пілот – пілотка, секретар – секретарка, адрес – адреса.
Объяснение:
1. Жалілася свиня: "Ніяк не розумію, за що так люди хвалять Солов'я?"
2. "Добрий вечір,- сказав він, проходячи у ворота.- Чи у тебе Маріє усе тут гаразд?"
3. "Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби",- не втримався Хаєцький.
4. Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: "Вийди-вийди, господарю, подивися на кошару"
5. "Христе, тікаймо",- твердо й рішуче ла до неї Олеся.
6. "Це я, ваш Пірат, впізнаєте?- гавкав він крізь сльози.- О який я щасливий!"
Подробнее - на -
ЖНЕЦЬ, женця́, ч. Той, хто жне хлібні рослини. Всі женці стояли мовчки; в їх руках наче заклякли жмені жита та серпи (Н.-Лев., II, 1956, 186); — У Кирила золоті руки! Він і швець, і жнець, і в дуду грець… (Коп., Хата хлопчика.., 1957, 4).
Объяснение: