Ми - сучасники, повині безперечно пам'ятати класиків літератури, які в усі
часи залишають глибокий слід у людських душах. Серед них і наш зимляк
Олександр Довженко -талановитий песьменик і кіносцинарист, який
прославив рідну Чернігівщину.
Відвідувачів зустрічає біля хати скульптура юного сашка, залюблиного у
життя мрійливого хлопчини. У самому приміщені зібрано предмети
селнского побуту, багато з яких належали родині Довженків:( ступа барильце
на воду драбинка ціп жлукто у якому золили білизну скриня диривяні ночви. - я не зрозуміла про шо це)
У першій кімнаті відразу впадає в очі колиска ,що звисає з-під стелі на
вервичках ще з минулого століття. Над нею мати , Страдниця Одарка Єрмолаївна
,
співала пісень своїм дітям. Чильне місце в кімнаті займає, як і годиться, велика
піч, на черені якої в збіжі, що сушилося любив спати маленький Сашко. На
миснику та на лаві- звичайний селянский посуд- барвисті глиняні миски
дерев'яні ложки й тарілки, на яких на свята подавали до столу пиріжки.
Хату Довженків прикрашають неодмінні атрибути всіх українських народних
обрядів - рушники.
Немає .мабудь, жодної людини, котра б. побувши в цій простій оселі
не відчула душевної потреби низько вклонитися її порогу ,саме з цих стін
вийшов у світ виликий митец.
Пояснення:
я це писала пів години будь ласка зарахуй як найкращу)
Прийшла весна у рідний край, та принесла із собою легкий, м'який вітерець. На деревах почали з'являтися листочки. Сніг почав танути, на пагорбі вже пробивалися квіточки. Он видно зайця, який, пробігши, прим'яв травичку. Пташки, з різнокольоровим пір’ям оселилися на верзівці мого солом'яного даху. На подвір’ї мурликали кошенята, і терлися об лавку. З-за хвіртки виглядала корова, яка тільки-но встала з м'якого сногу сіна. Курочки дзьобали черв'яків, що повиповзали зі своїх схованок! Весна прийшла!