Нашому селу літ триста п'ятдесят, різні версії є про його назву.
Що чумаки возили сіль із Криму й заїжджали часто у корчму. І що перший переселенець дав назву свою. Що княгиня Софія Кантимирівна правила нашим селом. Мала маєток, Роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. І церква теж була. І люди добрі, прості, роботящі, умілі та тямущі. І пісня сходила із уст сама.
Мала Рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.
Дієслово - мені уявляється, як метушливе дитя, худе, з гострим обличчям. Має завжди розпатлане волосся, та неохайний одяг. Це ж дієслово - воно і там, і тут, і постійно в русі. Іменник - має вигляд поважного чоловіка, високого і завжди в гарній фізичній формі. Має охайну зачіску і одяг. Адже іменник - головний у мові, без нього майже не можливо побудувати речення. Прикметник - замріяна дівчина,струнка й висока, яка наділяє іменники і дієслова красою, епітетами, додає їм фарб.Прийменник - чоловік, маленького зросту та поважного віку. Завжди знаходится десь поруч біля інших частин мов - над,під, у... Сполучник - мені сполучник схожий на повнувату та дуже добру жінку немолодого віку, яка завжди всіх мирить та з*єднує. Така вже ії натура
Моє село
Маленька крапелька величної держави —
моє село, багато є таких!
Зазнало лиха, бідувань і слави
Воно живе і вічно буде жить!
Нашому селу літ триста п'ятдесят, різні версії є про його назву.
Що чумаки возили сіль із Криму й заїжджали часто у корчму. І що перший переселенець дав назву свою. Що княгиня Софія Кантимирівна правила нашим селом. Мала маєток, Роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. І церква теж була. І люди добрі, прості, роботящі, умілі та тямущі. І пісня сходила із уст сама.
Мала Рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.