Доведіть або спростуйте думку, що "тіні забутих предків" коцюбинського - віковічний пам'ятник гуцульщині. будь-ласка іть написати, дуже потрібно. можливо хоч якийсь план маєте, буду дуже вдячна.
у цьому творі Коцюбинський звертається до неоромантичної поетики. автор, приїхавши на гуцульщину, був захоплений красою Карпат і привітнюстю людей, традиціями, звичаями, побутом, культурою. уже з перших сторінок читач відчуває аромат екзотики Гуцульського краю. життя горян у повісті — це химерне поєднання християнського та язичницького. У гірському селі «всі були богомільні», водночас тут мовби законсервувалося й поганство — у стародавніх звичаях, обрядах, у всьому, чим характерний лад життя гуцула. мовби тіні забутих предків ожили перед письменником у Криворівні. і він натхненно відобразив у слові цей двоєдиний барвистий світ. язичництво цікавило письменника навіть більше, тому так багато уваги віддає він казководемонічному, фантастичному світу довкола Івана й Марічки — арідникам, щезникам, мольфарам, лісним, чугайстрам; малює екзотичні звичаї, обряди, ритуали, якими було сповнене життя гуцулів. вони тісно пов’язані з природою, з горами, лісом, полонинами, вони — діти цієї природи.
Мне очень нравится ранняя осень. Это золотая пора.Деревья ми впитываются в разноцветное листочки.Солнышко отдает последнее тепло. Земля тихо и сладко засыпает под прощальный шум птиц. С каждым днем покрываясь все теплым одеялом листочков. Я люблю осенний ветер, разносит по всему городу аромат осенних цветов.
Еще мне нравится ходить по опавшей листве, слушать его шелест. Также охотно собираю букеты из разноцветных осенних листьев.
Это время года очень яркая.
С каждым днем все холоднее и холоднее, желтеет листва и не торопясь опадает, что его кто-то приклеил к дереву. Не люблю осень, потому что она всегда говорит, что надо учиться, ходить в школу и делать уроки. Не стоит давать, что это время года совсем мне не подобаеться.Ни, в это время очень много положительных моментов, например, осенью мое день рождения. Осень - необычная пора, сколько она дарит подарков для нас, очень много, а какие же они вкусные! Глаза разбегаются от обилия цветов осени: и красный, и желтый, оранжевый, коричневый. Идешь по улице и любуешься красотой и так любо-дорого становится в душе. Пришла осень! Мое любимое время года!
Мени очень нравится осинь.тому что там желтая, красный листя.а еще там засыпана листьями дорога.я с друзьями по дорижкам хожу.я люблю осина.
Осень за окном Это большое счастье, что мы живем на такой географической широте, где есть целых четыре времени года - прекрасные и непохожие между собой. Все они дарят нам свою красоту. Осень считается наиболее своенравным, видимо, из изменчивость осенней погоды. Так светит нежаркое солнце, то капает печальный дождь, то стоят серые пасмурные дни, то дует сильный ветер ... Однако есть в осени величавая созрела красота. В сентябре и в начале октября природа пышная, яркая: деревья меняют изношено уже зеленый наряд на роскошные золотые одежды, украшенные ярко-желтыми и красными украшениями. Жара Стоят теплые ясные дни, погода мягкая, так и хочется бродить тихими улочками и любоваться красотой, что окружает тебя. Глаза разбегаются от обилия цветов! Зацветают осенние цветы - астры, георгины, и до сих пор плывет в воздухе аромат роз. В пору бабьего лета все вокруг покрыто причудливыми сеточками-паутиной. И когда пройдет легкий дождик, его капли путаются в них и сверкают на солнце, не смочив творения пауков. А потом осень становится печальной. Медленно опадают листья с деревьев, превращаясь в мягкий ковер, шуршит под ногами. А если вдруг ударит хоть легкий мороз, большинство деревьев роняют все листья одновременно. До следующей весны отправляются птицы в теплые края. Становится холоднее, и поэтому не хочется дождя, а идет дождь чаще и чаще. И ветер усиливается. Еще солнце заходит все раньше, на улице холодно и неуютно. И осень, прощаясь с нами, незаметно переходит в зиму ...
у цьому творі Коцюбинський звертається до неоромантичної поетики. автор, приїхавши на гуцульщину, був захоплений красою Карпат і привітнюстю людей, традиціями, звичаями, побутом, культурою. уже з перших сторінок читач відчуває аромат екзотики Гуцульського краю. життя горян у повісті — це химерне поєднання християнського та язичницького. У гірському селі «всі були богомільні», водночас тут мовби законсервувалося й поганство — у стародавніх звичаях, обрядах, у всьому, чим характерний лад життя гуцула. мовби тіні забутих предків ожили перед письменником у Криворівні. і він натхненно відобразив у слові цей двоєдиний барвистий світ. язичництво цікавило письменника навіть більше, тому так багато уваги віддає він казководемонічному, фантастичному світу довкола Івана й Марічки — арідникам, щезникам, мольфарам, лісним, чугайстрам; малює екзотичні звичаї, обряди, ритуали, якими було сповнене життя гуцулів. вони тісно пов’язані з природою, з горами, лісом, полонинами, вони — діти цієї природи.