Прочитайте текст і виконайте завдання 1─ 4. [1] Перші християнські князі дуже пильно зважали на те, щоб громадянству дати початки грамотності й науки. [2] Школи містилися при кафедральних церквах у великих містах: тут було більше освіченого духовенства, що ставало за вчителів. [3] Були також школи при монастирях, а згодом і по селах почали вчити молодь. [4]Учителями були священники та дяки. [5]За підручники слугували богослужебні книги, зокрема Псалтир. [6] Учитель навчав усіх разом, показуючи їм, як писати і читати. [7] Але власне кажучи, і від світських людей не вимагали особливо великого знання.
1.Однорідні підмети є в реченні
А [2] Б [3] В [4] Г [5] Д [7]
2. Дієприслівник є в реченні
А [1] Б [2] В [4] Г[5] Д [6]
3. Відповідає схемі [ ], (…) речення
А [1] Б [3] В [4] Г [5] Д [7]
4.Пуктуаційну помилку допущено в реченні
А [1] Б [3] В [5] Г [6] Д [7]
Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.
Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.
Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.
Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.
У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.
Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.
Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.