Визначити складові тексту-роздуму (тезу, аргументи, приклади, висновок ) за зразком тексту, який проаналізовано на уроці У житті завжди треба говорити правду
Це складне для мене питання: з одного боку я погоджуюся з думкою про те, що в житті завжди треба говорити правду, а з іншого — хочу деякою мірою її заперечити.
Розмірковуючи над цією проблемою, хочу відразу зазначити, що чесність, щирість, відвертість — дуже важливі закони людського буття. Саме ці якості ми хочемо бачити в людях, з якими спілкуємося. Не можна будувати життя на обмані, тому що це породжує зло, веде до аморальності у вчинках.
Найкращим прикладом чесної людини для мене є Василь Стус. Понад усе у своїй творчості поет ставив слово правди. За це в часи брежнєвських «заморозків» він зазнав лютого цькування, був покараний довгими роками перебування в концтаборі. На його долю випало багато випробувань, але ні за яких обставин Василь Стус не йшов на компроміс із совістю. Він вірив, що нащадки зрозуміють і оцінять його творчість. Рядочки з вірша «Як добре те, що смерті не боюсь я...» найкраще це доводять:
Народе мій, до тебе я ще верну,
Як в смерті обернуся до життя.
І чесно гляну в чесні твої очі,
І в смерті з рідним краєм поріднюсь.
Мабуть, багато хто не погодиться зі мною, але я вважаю, що інколи правду слід
приховати, тому що вона може завдати болю. Сказати неправду можна тоді, коли ми хочемо вберегти когось від лиха чи страждань. Головне, щоб такий обман нікому не зашкодив.
Проілюструвати наведене вище твердження може така історія з життя. У шостому класі мій друг Артем дізнався, що він — нерідний син своїх батьків. Хлопчику про все розповів «добропорядний» сусід. Після такої звістки Артем дуже змінився: став боязким, невпевненим у собі, часто ходив засмучений. Для нього це стало нелегким випробуванням, яке він зміг подолати завдяки лю бові й турботі названих батьків. Така «правда» більше схожа на підлість.
Отже, основою людського життя мають бути чесність, щирість, відвертість, але в окремих випадках правди краще уникнути задля блага інших.
Твір-роздум у публіцистичному стилі "Чи можна протиставляти телебачення художній літературі?":
Зараз більшість людей активно припиняє читати та більшість часу дивиться телевізор. Проте, чи можемо ми протиставляти телебачення художній літературі? Звичайно, ні. Література дає людині змогу розвивати критичне мислення та робити висновки.
Той, хто надає перевагу телебаченню, дозволяє вкладати у свою голову чужі думки. Проте це у будь-якому разі не означає, що ми не маємо дивитися телебачення і повинні лише читати. Кожна людина повинна і розвиватись, і відпочивати. Для першого слід обрати книгу, а для другого - телебачення.