Картина "Запорожці пишуть лист турецькому султану"
Спроба турецького султана підкорити запорозьких козаків за часів кошового отамана Івана Сірка була дотепно висміяна у легендарному листі до нього. Великий художник І.Ю.Рєпін створив по цьому сюжету відому картину "Запорожці пишуть листа турецькому султану".
Це було в XVII столітті.У Запорозьку Січ прийшов лист — турецький султан пропонував запорожцям іти на службу до нього. От запорожці і вирішили сказати у листі-відповіді своє міцне слово.
"Яку відповідь дамо султанові?” Під загальний регіт козаків писар писав листа: “Запорозькі козаки турецькому султанові… Ти, шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш, і самого Люципера секретар… твого війська ми не боїмось… битимемось із тобою!” Запорожці назвали султана “катом”, “кухарем”, іншими образливими словами. А закінчили листа так: “Числа не знаємо, бо календаря не маємо, місяць у небі, рік у книзі, а день такий у нас, як і в вас…”
Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам'ятає.
Це дуже сумно, коли забувають друзів. Не у кожного був друг.
Люди сідають у швидкі поїзди, але вони вже самі не розуміють, чого шукають. Тому вони не знають спокою і кидаються то в один бік, то в інший ... І все марно.
Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти - це твої дії, і немає іншого тебе.
Є таке тверде правило. Встав вранці, вмився, привів себе в порядок - і відразу ж приведи в порядок свою планету.
- Краще приходь завжди в один і той же час, - попросив Лис. - Ось, наприклад, якщо ти будеш приходити в 4 годині, я вже з третьої години відчую себе щасливим. І чим ближче до призначеного часу, тим щасливішим. А якщо ти приходиш щоразу в інший час, я не знаю, на яку годину готувати своє серце ...
Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, і їх дуже втомлює без кінця дітям все пояснювати і розтлумачувати.
- На твоїй планеті, - сказав маленький принц, - люди вирощують в одному саду п'ять тисяч троянд ... і не знаходять того, що шукають ...
- Чи не знаходять, - погодився я.
- А те, чого вони шукають, можна знайти в одній-єдиній троянді ...
- A де ж люди? - Знову заговорив нарешті Маленький принц. - У пустелі так самотньо ...
- Серед людей теж самотньо.
У людей вже не вистачає часу щось пізнавати. Вони купують готові речі в магазинах. Але ж немає таких торговців, що продавали б приятелів, і тому люди не мають приятелів.
Якщо скажеш дорослим: «Я бачив гарний будинок з червоної цегли, у вікнах герань, а на даху голубів», - вони ніяк не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: «Я бачив будинок за сто тисяч франків». І тоді вони вигукують: «Яка краса!»
Дорослі полюбляють цифри. Коли розповідаєш їм, що у тебе з'явився новий друг, вони ніколи не запитають про найголовніше. Ніколи вони не скажуть: «А який у нього голос? Які ігри він любить грати? Ловить він метеликів? »Вони запитують:« Скільки йому років? Скільки у нього братів? Скільки він важить? Скільки заробляє його батько? »І після цього уявляють, що дізналися про людину.Любов - це коли нічого не соромно, нічого не страшно, розумієте? Коли тебе не підведуть, не зрадять. Коли вірять.
Він не відповів на жодне моє питання, але ж коли червонієш, це означає «так», чи не так?
Якщо ти любиш квітку - єдину, якої більше немає на жодній з багатьох мільйонів зірок, цього досить: дивишся на небо і відчуваєш себе щасливим. І кажеш собі: «Десь там і моя квітка ...»
Б) Молоко ще у вас не обсохло на губах, а збираєтесь учити мене.
Объяснение: