У наш час більшість людей полюбляють комп*ютерні игри. Мабуть,це справді цікаво,але мене у комп*ютері приваблює на зовсім це. Сьогодні завдяки комп’ютеру і іншим технологіям, пов’язаних з комп’ютером, можна робити практично все. Людина використовує комп’ютер не тільки вдома для розваги, але й дуже часто на роботі. Ще можна спілкуватися з людьми , у яких самі різні захоплення, які живуть хоч на іншому кінці планети. Комп’ютер вкрай сильно увійшов у життя людей, сьогодні таке життя без нього уявити просто неможливо. На жаль, це має і досить серйозні побічні ефекти. Насамперед потрібно виконувати певні правила,щоб не завдати шкоди,сидячи за комп*ютером. Тримати осанку, робити зарядку для очей, сидіти не більше години на день та не дуже близько до екрану. Якщо слідкувати за такими правилами,то цілком можна займатися своїми справами в комп*ютері. Отже, комп'ютер у житті людей займає важливе місце,але потрібно пам*ятати, що комп'ютер винайшли для того, щоб полегшити життя, а не замінити його.
Сьогодні дуже теплий день весни. Я прокинулась від того, що тепле проміння котре пройшло через моє вікно, легко та ніжно доторкувалось до мого обличчя. Відкривши очі, я дуже довго лежала у ліжку думаючи про сьогоднішній день. Думала про свої плани. Думала про сьогоднішню роботу у мене на подвір'ї. Відійшовши від думок я захотіла виглянути у вікно. Біля вікна, мені було тепло і затишно, немовби на дворі липень. Подивившись на двір через моє вікно я пішла одягати свій сарафан. Вийшовши на двір я посміхнулась до теплого проміння від котрого сьогодні мій день і почався. Я приготувала собі сніданок. І пішла у садок у котрому стояла невеличка "домівка" котру змайстрував у тому році для мене мій тато. Я йому за це дуже вдячна. У тій маленькій хатинці стояв невеличкий столик, до я кого я частенько ходила аби поснідати. У моєму крихітному будиночку було багато віконець, через які я завжди люблю дивитись на мамин садок в якому росли мої найолюбленіші квіти, за якими я усе літо допоки я на канікулах. Я ситно поснідала. Помила посуд та пішла у "глиб" маминого садка. Пройшовши пару метрів від початку цієї різнокольорової весняної гамми я помітила, щось маленьке та біленьке навпроти мого вікна. Підійшовши ближче я зрозуміла, що це був підсніжник котрий визирнув під моїм вікном. Довго думала: А чому це я раніше його не побачила ? Коли ще у вікно зранку заглядала ? Для когось це буде загадкою, а саме для мене: Самим прекрасним, що є навесні !
яка може творити чудеса думати робити добро