Слово «людяність» має в своїй основні слово «людина». Це означає, що властива вона може бути саме людям. Але що ж це таке? На мою думку, цей найвища ознака людини, що вирізняє її з-поміж інших істот.
Людям характерно допомагати одне одному, підтримувати у скрутну хвилину. Коли ми бачимо, що хтось страждає, у нас стискається серце від жалю. А коли хтось радіє, хочеться радіти і собі. Але бувають такі люди, котрі байдужі до чужого горя. Дехто навіть може зловтішатися, заздрити чи радіти чужій біді. Людяність не торкнулась їхнього серця. Людина, про котру можна сказати «людяна» ніколи не буде сміятися з чужого горя, вона завжди буде прагнути до ближньому.
Хтось запитає: «А навіщо бути людяним? Кому це треба?». Так от, я гадаю, що якби в нашому світі більше людей були щирими, людяними та добрими, наше життя стало б куди світлішим і добрішим. В суспільстві, яке будується за законами ввічливості, взаємодо та взаємопідтримки немає місця ненависті та злобі. Кожна людина, коли відчуває підтримку, автоматично відчуває себе більш щасливою. А людська байдужість вбиває в людях віру в добро, надію та любов до життя. Коли кожному з нас важко, коли ми стикаємося з труднощами, останнє, що ми хочемо відчути це насмішки та задоволений усміх. А так хочеться знати, що хтось буде поруч, що хтось протягне руку допоги і проявить цю прекрасну людяність.
Я хочу закликати людей бути людяними одне до одного. На нашій планеті так багато зла, що часом зневірюєшся у всьому і втрачаєш надію. Але коли ми будемо добрішими навіть до незнайомих людей,будемо більше посміхатися та допогамати одне одному, ми будемо робити один одного щасливішими.
Объяснение:
Національний одяг — це святиня кожного народу. Вишита сорочка, вишитий рушник, хустка — здавна вважаються найсвятішим подарунком, коли хтось вирушає в далеку дорогу. Повага до одягу — це повага до свого роду, народу. Наші предки вважали, що нехтування національним вбранням призводить до втрати духовності. Із правіків одяг українців мав бути світлим. І вишитим. Чому так? Що за таїна в неодмінному прагненні прикрасити свій побут? Адже скрізь в Україні обмальовували хати, квітчали рушниками. Це була традиція, яку плекали й оберігали. Малюнки — не довільний набір ліній і кольорів, у кожній вишивці відображено уявлення людини про життя, а також довкілля.
Сорочка була й залишається головним одягом людини, про що свідчать давні приповідки: "Своя сорочка ближче до тіла", "Щасливий, бо в сорочці родився". Вважається, що сорочка, яка безпосередньо облягає тіло, є провідником магічної сили, прихованої в людині. Сорочка у чоловіків і в жінок мала символічне значення оберегу від злих вітрів і недоброго ока. Ось чому при виготовленні сорочки треба було дотримуватися цілої низки засторог і магічних дій (ворожінь).
Хустка теж здавна відігравала важливу оберегову функцію. Чи не через те вона так широко використовується в українському весільному обряді, починаючи зі сватання, коли дівчина на знак згоди підносила старостам хустку на хлібі, й закінчуючи "покриванням" молодої, таку хустку жінка зберігала все життя. Слід вивчати й повертати давні традиції носіння одягу, щоб ми теж навчилися бути в такій же гармонії з довколишнім світом, як і наші предки.
Объяснение:
На честь 1500-річчя Києва в парку було відкрито пам'ятник "Засновникам Києва". Автор його, В. Бородай, працював над ним двадцять років. Його уяву полонили розумні й сильні люди, що заснували нашу славетну столицю.
Стоїть скульптура понад самим Дніпром, і здається, що могутні хвилі гойдають човен, який прибув сюди з далекого минулого. На човні стоять, дивлячись удаль, три брати — Кий, Щек і Хорив, а поруч з ними — славетна сестра Либідь.
Кожному образу скульптор Зумів надати характеристику.
Кий — це державний муж, і тому він владним рухом показує на те місце, де буде споруджено місто. Хорив — будівничий, у руках він тримає сокиру. Щек — видатний полководець. Лук та стріли в його руках свідчать, що він не дозволить ворогам наступати на їхнє місто.
Скульптуру видно навіть здалеку. І, незважаючи на великі розміри, композиція виглядає легко й красиво. Бо створив її справжній майстер — Василь Захарович Бородай.