1. Краса — лиш відображення земного у неземному дзеркалі душі! . 2. Хай розквітне веселково у нeвиданій красі наша мова калинова, наче сонце у росі. 3. В дружній сім'ї непорозуміння тривають недовго. 4. То не просто мова, звуки, не словникові холодини - в них чути труд, і піт, і муки, чуття єдиної родини . 5. Душа народу не сліпа, вона стоока . 6. Я винний в тім, що світ не ліпший, не розумніший, ніж він є, хоч віддаю йому найглибше, найкраще почуття своє. 6. Без мистецтва життя було б холодним, незатишним, непривітним. 7. Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє . 8. Ми - не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних . 9. Ніде не видно ні живої душі 9. На заході догоряла ніжна несмілива заграва . 10. Крізь пелену туману проступали якісь невиразні силуети . 10. Нечутними кроками увійшли в село запашні присмерки . 11. Холодні зірки мерехтіли в темному небі, і нескінченний Чумацький Шлях простягся у вічність.
Объяснение:
я старався, не сердися, якщо неправильно
Тема: роздум про можливості кожної особистості (життя і боротьба сина свого народу)
Головна думка: «в людині, затям, лежить невідгадана сила» (заклик бути патріотом)
Ідея: заклик до реалізацій своїх можливостей
Провідний мотив: утвердження сильної і сміливої особистості
Рід літератури: лірика
Вид лірики: громадянська (патріотична)
Художні засоби
Епітети: невідгадана сила, відважним життям, солодкий тягар, гостру петарду, невблаганним сумлінням
Метафора: «в людині … лежить … сила», «Зрослась небезпека з … життям», «нести тягар … таємниць», «петарду наказу», «надать блискавичність думкам», «рішенням важкість каміння», «стать сам на сам з … сумлінням».
Порівняння: «зрослась …, як з тілом смертельника крила»
Повтори (анафора, єдинопочаток): «І ...»