Одеса - перлина у моря
Одеса - це дуже гарне місто на узбережжі Чорного моря з неповторною атмосферою і безліччю пам'яток, які слід обов'язково побачити. Її називають і Південною Пальмірою, і "перлиною", і "мамою". Крім того, Одеса - місто з дуже багатою історією.
Археологи стверджують, що перші поселення на території, де тепер стоїть Одеса, були збудовані давньогрецькими мореплавцями ще у сьомому сторіччі до нашої ери. Потім на цьому місці жила Ногайська орда, а з 14 сторіччя ця земля належала Великому князівству Литовському. Тоді там стояла фортеця та селище з назвою Коцюбіїв, яку згодом було змінено на Хаджибей.
Хаджибей став Одесою після завоювання фортеці у вересні 1789 року військами на чолі з Хосе де Рібасом. Нескладно здогадатися, на честь кого потім назвали найзнаменитішу вулицю в Одесі - Дерібасівську.
Після захоплення фортеці поселення Одеса отримало статус міста, яке стрімко розвивалося завдяки торгівлі. Розквіту торгівлі сприяв торговий режим «порто-франко», що діяв з 1819 по 1859 роки. Саме до цього періоду відносяться багато з будівель історичного центру Одеси. І взагалі, у центральній частині Одеси розташовано багато будівель кінця XVIII — XIX століть, які безумовно слід побачити.
Багато чого бачила Одеса: після октябрьскої революціі і під час громадянської війни місто переходило кілька раз з рук в руки, а під час Великої Вітчизняної було окукповано німецько-румунськими військами. Під час Другої Світової захисники міста ховалися у катакомбах - величезній мережі підземних ходів під містом.
Тепер Одеса - відатний історичний, культурний, промисловий та науковий центр. Історичний центр Одеси внесено до попереднього списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
Образец. Однажды деревенские мальчишки примча-
лись и рассказали, что на рассвете кот пронесся через
огороды, протащил в зубах окуней.
1) Мальчишки примчались рассказали (при оди-
ночном союзе «и» запятая не ставится); 2) кот пронес-
ся, протащил (связь без союза, запятая обязательна).
Мы бросились в погреб и обнаружили пропажу оку-
ней. Это было уже не воровство а грабеж среди бела
дня. Мы поклялись поймать кота и вздуть его за бан-
дитские проделки. Этим же вечером кот украл кусок
колбасы и полез с ним на березу. Мы начали трясти
березу... Сужасающим воем кот сорвался упал на зем-
лю подскочил как футбольный мяч и умчался под дом.
Там он выл непрерывно и без всякого утомления. Это
действовало нам на нервы. Тогда был вызван Ленька.
Он славился бесстрашием и ловкостью... Ленька взял
леску привязал к ней рыбу и закинул под дом. Вой
прекратился. Мы услышали хруст и хищное щелка-
нье — кот вцепился в рыбью голову. (К. Паустовский)