Мені дуже подобається професія ветеринарного лікаря, тому що я люблю тварин. В майбутньому я виберу саме цю спеціальність. Основна спрямованість професії ветеринара — лікування тварин, проте разом з цим у сферу діяльності входить і боротьба з антропозоонозами — захворюваннями тварин, які межують з людськими недугами. У сільському господарстві фахівець такого профілю запобігає порушення у застосуванні різних хімічних речовин, які, потрапляючи в їжу тварин, можуть накопичуватися і в кінцевому підсумку стати джерелом забруднення продуктів харчування.
Професія ветеринара має дуже довгу історію. На перших етапах таке увага до здоров’я тварин лежало в основі особистісного підходу селян до худоби, проте з часом гуманність, об’єднавшись з медициною, вилилася в нову, досить популярну у всьому світі, матеріально прибуткову і актуальну професію ветеринара.
Оскільки тварини дуже важливі для людей, справжній ветеринар повинен досконально ознайомитися з ветеринарним статутом, а також бути хорошим фахівців у сфері мікробіології та виробництві тваринницької продукції. Для проведення якісної санітарної експертизи кожен ветеринар повинен бути знайомий з її методикою.
Ця професія має і недоліки. Недоліки професії ветеринара в основному виражені ненормованим робочим днем і нерівномірною завантаженістю, особливо під час міжсезоння. Практикуються також приватні відрядження різної тривалості. Поряд з цим негативною стороною також є безпосередній контакт з хворими тваринами. Травми (укуси і навіть переломи) – у ветеринарів явище часте. Це небезпечна робота. До того ж ветлікарі постійно контактують з інфекціями, в тому числі смертельними для людини, наприклад, сказом або чумку. На особливий ризик йдуть фахівці, що працюють у науково-дослідних організаціях і на станціях санітарно-ветеринарного контролю: періодично виникають захворювання, які, здавалося б, людство давно перемогло (сибірська виразка) та абсолютно нові інфекції (пташиний грип).
Ще одна «небезпека» – постійно змінюються законодавство. Кілька років назад по Москві пройшла хвиля скандалів, пов’язана із забороною одного популярного в ветеринарії знеболюючого засобу. Багато ветеринари йшли на ризик і продовжували застосовувати препарат при операціях, так як боялися, що тварини можуть не витримати больового шоку і померти прямо на операційному столі. Але саме тому я і хочу отримати цю професію, щоб допомагати тваринам і їх господарям.
З великої літери ми завжди пишемо перше слово нового речення, бо треба показати, де закінчується одне речення і починається інше. Крім того, з великої літери пишуться власні назви - фамілії, імена та по батькові людей, назви міст та країн, тощо. Це треба робити тому, що власні назви - це не просто слова: наприклад, ім'я людини не можна писати з маленької літери, бо це буде зневажливо по відношенню до неї. Таким чином, пишучи власні назви з великої літери, ми висловлюємо повагу до понять, що виражені ціми словами.
Мені дуже подобається професія ветеринарного лікаря, тому що я люблю тварин. В майбутньому я виберу саме цю спеціальність. Основна спрямованість професії ветеринара — лікування тварин, проте разом з цим у сферу діяльності входить і боротьба з антропозоонозами — захворюваннями тварин, які межують з людськими недугами. У сільському господарстві фахівець такого профілю запобігає порушення у застосуванні різних хімічних речовин, які, потрапляючи в їжу тварин, можуть накопичуватися і в кінцевому підсумку стати джерелом забруднення продуктів харчування.
Професія ветеринара має дуже довгу історію. На перших етапах таке увага до здоров’я тварин лежало в основі особистісного підходу селян до худоби, проте з часом гуманність, об’єднавшись з медициною, вилилася в нову, досить популярну у всьому світі, матеріально прибуткову і актуальну професію ветеринара.
Оскільки тварини дуже важливі для людей, справжній ветеринар повинен досконально ознайомитися з ветеринарним статутом, а також бути хорошим фахівців у сфері мікробіології та виробництві тваринницької продукції. Для проведення якісної санітарної експертизи кожен ветеринар повинен бути знайомий з її методикою.
Ця професія має і недоліки. Недоліки професії ветеринара в основному виражені ненормованим робочим днем і нерівномірною завантаженістю, особливо під час міжсезоння. Практикуються також приватні відрядження різної тривалості. Поряд з цим негативною стороною також є безпосередній контакт з хворими тваринами. Травми (укуси і навіть переломи) – у ветеринарів явище часте. Це небезпечна робота. До того ж ветлікарі постійно контактують з інфекціями, в тому числі смертельними для людини, наприклад, сказом або чумку. На особливий ризик йдуть фахівці, що працюють у науково-дослідних організаціях і на станціях санітарно-ветеринарного контролю: періодично виникають захворювання, які, здавалося б, людство давно перемогло (сибірська виразка) та абсолютно нові інфекції (пташиний грип).
Ще одна «небезпека» – постійно змінюються законодавство. Кілька років назад по Москві пройшла хвиля скандалів, пов’язана із забороною одного популярного в ветеринарії знеболюючого засобу. Багато ветеринари йшли на ризик і продовжували застосовувати препарат при операціях, так як боялися, що тварини можуть не витримати больового шоку і померти прямо на операційному столі. Але саме тому я і хочу отримати цю професію, щоб допомагати тваринам і їх господарям.