Дзвінкі приголосні [б], [д], [д’], [ґ], [ж], [з], [з’], [г], [дж], [дз], [дз’], як правило, зберігають свою дзвінкість.
Зокрема, це відбувається:
· на кінці слова (ніж, гедз);
· в середині слова перед наступним глухим приголосним, найчастіше на межі кореня і суфікса (дiжка, жабка); виняток - дзвінкий приголосний [г], який в окремих випадках чергується з глухим [х] перед глухими [т'] і [к] (н'іхт'ї, вухкиї);
· у кінцевих дзвінких приголосних префіксах роз-, без-, через- та інших перед глухим приголосного кореня (розповідати).
Дзвінкий [з] чергується з глухим [с] тільки у префіксі з- перед наступним глухим кореня (крім [ш] і [ч]) - с'ц'іпити, схот'іти. У випадку знаходження дзвінкого свистячого [з] перед шиплячими [ш] і [ч] він чергується з глухим шиплячим [ш] (зшити).
Глухі приголосні в середині слова перед дзвінкими чергуються з відповідними дзвінкими (Вишгород).
Приголосні шиплячі звуки [ж], [ч], [ш] перед наступними свистячими [ц'], [с'] чергуються відповідно зі свистячими [з'], [ц'], [с'] (книжка)
Сонорні приголосні [в], [й], які не мають глухих відповідників, в середині слова після голосного і перед голосним, на початку слова перед будь-яким приголосним і у кінці слова перетворюються на короткі нескладові голосні [я], [ї] (вояк, гаї).
Нормативним для української мови є чергування [у] та [в]; [і] та [й] у мовному потоці, яке залежить від кінця попереднього і початку наступного слова (наш учитель, наша вчителька)
Поняття орфоепія (вимовні норми) обіймає передусім фонологічну систему мови, тобто склад розрізнювальних у даній мові самостійних звуків-фонем, їх якість, їх зміни в певних фонетичних умовах – залежно від позиції або звукового сусідства».
Маємо усвідомлювати, що рівень знань з орфоепії фактично є прямо пропорційний культурному рівню, тому цьому питанню потрібно відводити чільне місце. На жаль, досі у шкільних закладах не введено хоча б як факультативний курс цієї важливої дисципліни. Діти, часто виростаючи в російськомовному середовищі, не отримують знань із правильності вимови в школі. Більшість із них потім не отримує їх і в процесі навчання. Вважаємо, що в умовах фактично постійної білінґвальності особливу увагу необхідно надавати вивченню орфоепії саме в шкільних та вищих навчальних закладах, адже вік у такому питанні має дуже велике значення. Про це писав і В.Самійленко: «Заховання фонетичної краси нашої мови я вважаю справою особливо важною, не для спеціалістів філологів, а для всіх, хто говорить і пише вкраїнською мовою, найпаче ж для тих, хто цією мовою вчитиметься… Дбаємо ж про оригінальні й прекрасні ознаки тієї мови…». На цьому також наголошує М.Погрібний: «Висока культура усного мовлення передбачає правильність слововжитку, граматичних форм, вимови й наголосу, а також уміння користуватися всіма виразовими засобами… Помилки в наголошуванні слів, вимові звуків і їх сполучень не тільки утруднюють розуміння висловленого, а й заважають ширенню та засвоєнню усталених норм».
Кожна мова має свої особливості реалізації в мовленні. Правило, яке часто можна почути в шкільних закладах «Як пишемо, так і говоримо» фактично є неприйнятним для жодної з мов, оскільки звуків є набагато більше, ніж літер. Достатньо згадати кількість літер у латинському, арабському, кириличному алфавіті, додати до цього наявність дифтонгів, трифтонгів, спеціальних надрядкових та підрядкових позначень, щоб зрозуміти складність передачі на письмі вимови.
Різниця між українськими правописом і вимовою насправді досить значна, щоб не звертати на це відповідної уваги.
-Бедный знает и друга и недруга.
-Без беды друга не узнаешь.
-Больше той любви не бывает, как друг за друга умирает.
-Будь друг, да не будь в убыток.
-Будь друг, да не вдруг.
-Был бы друг, найдется и досуг.
-Был у друга, пил воду - показалась слаще меду.
-Был Филя в силе - все други к нему валили, а пришла беда - все прочь со двора.
- Вежливым открываются все двери.
-Верный друг лучше сотни слуг.
-Вешний лед обманчив, а новый друг не надежен.
-Волк — хищник по природе, а человек — по зависти.
-Вражда не делает добра.
-Все за одного и один за всех.
-Все любят добро, да не всех любит оно.
-Все пройдет, одна правда останется.
- В ком правды нет, в том и добра мало.
-Дал слово, держи его.
-Дальний путь, да ближний друг.
-Два друга - мороз да вьюга.
- Делу время – потехе час.
-Держись друга старого, а дома нового
-Держись за землю-матушку — она одна не выдаст.
-Для друга и семь верст не околица.
-Для милого друга не искать досуга.
-Для милого дружка и сережку из ушка.
-Доброе слово лечит, а злое убивает.
-Добрый друг лучше ста родственников.
-Доносчику первый кнут.
-Друг верен, во всем измерен.
-Друг за друга держаться - ничего не бояться.
-Друг на друга глядючи, улыбнешься; на себя глядючи только всплачешься.
-Друг познается в беде.
- Друга ищи, а найдёшь – береги.
-Дружба заботой да подмогой крепка.
-Дружно за мир стоять — войне не бывать.
-Друзей много, а друга нет.
-Ежели несчастья бояться, то и счастья не будет.
-Жаль друга, да не как себя.
-Жить было с другом, да помешал недруг.
-Жить- не тужить — добро добыть да лиха избыть.
-Завистливый от чужого счастья сохнет.
-Зависть добра не прибавит.
-Змея кусает не для сытости, а для лихости.
-Знаем вас — были вы у нас: после вас колуна не досчитались.
-Зовется другом, а обирает кругом.
-И сват свату друг, да не вдруг.
-И собака помнит, кто ее кормит.
-Иглой да бороной деревня стоит.
-Как аукнется, так и откликнется.
-Как хорош тот, у кого умная голова и доброе сердце.
-Карманы туги так будут други.
-Когда не ладятся дела, мне похвала
-Кому мир недорог, тот нам и ворог.
-Крепкую дружбу и топором не разрубишь.
-Кто в нраве крут, тот никому не друг.
-Кто друг себе, а кто и недруг.
-Кто хвалится, тот кается.
- К большому терпению идёт умение.
-Ласковое слово лучше сладкого пирога.
- Ласковое слово не трудно молвить.
-Ласковый роток да чистые руки по всей земле обведут.
-Легко друзей найти, да трудно сохранить.
- Легко сломать, да трудно сделать.
-Лжец - всегда неверный друг, оболжет тебя вокруг.
-Лучше матери друга не сыщешь.
-Лучше умереть возле друга, чем жить у своего врага.
-Люби спорщика, не люби потаковщика.
-Мил да люб, так и будет друг.
-Много добра в кувшине, да головой в него не пролезешь.
-Мстят сильно иногда бессильные враги.
-На себя не наговаривай, а с друга сговаривай.
-Надо пуд соли вместе съесть, чтобы друга узнать.
-Назвался другом в беде.
-Нашего горя и топоры не секут.
-Не бил бы в чужие ворота плетью, не ударили бы в твои дубиною.
- Не будет скуки, если заняты руки.
-Не будь упрям, а будь прям.