Осене, красуне моя золотава! Ти нагадуєш мені ту руду лисичку, яку миттєво я побачив у лісових хащах. Опале листя, твій шерех нагадує мені дощ і навіює тиху печаль. Листопаде, твоя жовта заметіль схожа на вишукане мереживо. Що ж ти так рано до нас прийшла, люба осене? Пташки, не летіть від нас, ще рано вам у вирій. Квіти, залишайтесь такими ж яскравими, як влітку. Ми ще не намилувалися вами. Хмари, не закривайте небо сірим покривалом, а ти, сонечко, виглядай частіше. Синє море, залишайся теплим якомога довше! Будь довгою і теплою, щедрою і гарною, красуня-осінь!
Синтаксичними сполученнями не є: ніч і день, три учні відстали в поході, прийшла весна, гудуть вітри, я почувався, наче не в своїй тарілці, забіліли сніги, зійшло сонце, усі ми, крига, гладенька й міцна, більш підготовлений, річка, швидка і стрімка, найбільш говіркий, тримати в міцних руках, плакати слізьми, п’ять книг, дуже добре, впадає в око, нехай прочитають, у глибинах океану, голову сушити, перше вересня, Новий Рік, дуже радий, дніпровські схили, зимові канікули, дитина років п'яти, люди літнього віку, більш здібний учень, байдики бити, більш докладно, схилився та й дивиться, взуття великого розміру, дівчина з блакитними очима. Це лексичні словосполучення.
Синтаксичні — це словосполучення, що позначають складне поняття, у якому кожне слово не має суворої закріпленості з іншим словом.
