- Здравствуй, Ваня!
- Привет, Саша! Рад тебя встретить!
- И я так рад! Ну, рассказывай, как провел летние каникулы?
- О, я провел их очень интересно. Мы с родителями ездили отдыхать к морю.
- Действительно? И куда именно вы путешествовали?
- В Украину, в Крым. Сначала мы жили в Алуште в пансионате. Купались в море вволю, грелись на солнышке. Я с папой даже рыбачил с пирса.
- Что-то поймали?
- Морского ерша! Но его есть невозможно, поэтому мы его отпустили.
- А потом вы еще где-то путешествовали?
- Да, мы ездили на экскурсии в Ялту, Севастополь, Судак. Мне особенно понравилась древняя крепость в Судаке. Да что я все о себе да о себе! Ты как провел лето, друг?
- У родителей денег путешествовать не было, поэтому я провел его дома. Но не скучал.
- Чем же ты занимался целых три месяца?
- Катался на велосипеде, с ребятами играл в разные игры. Футбол, баскетбол, волейбол - мы перепробовали. Каждый день ходил на турники делать гимнастику. Видишь, какие мышцы накачал?
- О-о, я бы тоже не прочь иметь такие ...
- Еще я книжки читал, фантастику. Ведь у меня много времени было. Теперь я специалист этого жанра.
- Ну, тогда расскажешь мне, что прочитал. А я тебе - о Крыме. Саша, ты согласен?
- Согласен!
Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі.
Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів.
Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників.
Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.