Я хочу щоб усі люди нашої планети були щасливі. завтрашній день я хочу щоб був насичений любов*ю, радістю, дитячим сміхом. я хочу прокинутися у країні без війни, без важко хворих дітей, без дітей сиріт або тих, які немають даху над головою. я хочу щоб уся малеча яка перебуває у дитячих будинках залишилася з своїми батьками, щоб ті діти які були важко хворі, а батьки немали коштів для лікування-назавжди видужали та залишилися щасливими. також я думаю ніхто нехотів би щоб усі проблеми вирішувалися завдяки грошам
Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
чудова пісня звучить у школі
за містом ходить елегантна білка
Объяснение: