Природа-частинка кожного з нас.Ми залежим від природи‚а вона залежить від нас.Люди з природою повинні перебувати в гармонійних стосунках‚але нажаль це не так.Щодня ми зустрічаємося з проболемою її забруднення і навіть необдуманого знищення природи.Це призводить до плачебних наслідків.Люди повинні берегти природу‚не знищувати її‚а навпаки сприяти очищенню‚дбайливо ставитись до неї.Бо без природи неможливим було б життя на Землі.І лише спільльними зусиллями ми зможемо врятувати нашу природу від забруднень.Адже через деякий час неправильне ставлення до природи знайде свій відбиток на кожному з нас.
Вулиця мого дитинства У мене було щасливе дитинство. Я і досі пам*ятаю ту маленьку вуличку, на якій я жив. Вона звалася . Як там пахло квітами: розами, ромашками, волошками. Коли наступала весна, я збирав букет підсніжників і дарував їх мамі. Ліси у моєму місті були дуже великими, з річками, полями. Але я не боявся по них ходити. Мені це навпаки - подобалося. Ой, а скільки у мене друзів було на тій вулиці! На пальцях не перерахувати! Коли я був малим, до речі, у мене була сусідка - Таня. Її бабуся часто носила мені пиріжки, коли я хворів. А хворів я часто, чено кажучи. А батьки мої цілими днями на роботі були. Іноді вони приносили мені солодощі. Але зараз Таня живе у Москві... І я дуже за нею сумую. На тій вулиці було багато різних будівель: лікарні, будинки, готелі, ліцеї-гімназії... І в кожну з будівель мені було приємно ходити - яка б похмура погода не була, який б був у мене поганий стан... На моїй вулиці всі мене знали, як "Щедрика". Так, і справді мене так називали. Я завжди ділився солодощами, які у мене були, дарував людям приємні подарунки... Одним словом - любив я ту вулицю, і намагався її берегти так, як зіницю ока.
