Одного разу, дідунь і мамуньою пішли до лісу. Йшли вони довго вже по сутінках, та посеред лісу побачили якийсь маленький вогник, коли вони підійшли поблище то побачили велике вовчище з гострими зубами. Схаменувшись щосили побігли додому, та на дорозі їм зустрілася зміюка з маленьким кошенятком. Ніяк вони не могли вибратися з цього лісу, побачили, як серед галявини сидів незграбний хлопчисько-писака, а навколо нього сидів якийсь невідомий звірюга з червоними оченятами.
- от розбишака, - подумав дідунь, - дам я йому зіллячко, щоб став чепурним, немов зозулька.
Пусля цього вийшли вони з ліску і старий бородань (називаючи себе паруботою) потіліпав, мов бродяга спати, бо ще з вчора страшне, як боліла голівонька в нього.
-Привіт Сашко!Як справи?
-Привіт Андрій! Дуже добре.
-Як ти вчора сходив до театру?
- Мені дуже сподобалася вистава, було дуже цікаво!А яка гарна зала! усі люди здавали свій одяг до гардеробу,це дуже зручно, я взяв маленькій бінокль, щоб краще бачити виступ акторів.
- А як називалася ця вистава?
- "Кайдашева сім`я". Пам`ятаєшь ми колись проходили цей твір?
- Так. Але я хотів запитати в тебе чи є у театрі буфет?
- О, так! Ми ходили туди, коли був антракт. Там було дуже багато народу, я ледве собі взяв мінеральну воду.
- Ти знаєшь, я теж хочу пити у театр, надо буде разом купити квитки, на якусь комедію.
- Так! Давай завтра сходимо до каси і подивимос, що зараз йде у театрі.
- Добре, давай тоді до завтра.
- Бувай!
- Бувай!