ответ: Патриотизм Захара Беркрута тещо він вселем був злим воював проти Максима пряняв Мирославу за свою доньку та нехотів проміняти свою родину за свого Сина Максима томущо максима взяли у полон і Монголи требували якщо Захар беркрут Максимів отець дасть їм родину то вони отпустять Максима але він їм недавав сказав ні краще уб'ю Максима ніж він своє слово предасть томущо він ніколи не зраджуваа тещо вінссказав що він те ніколи незробить надеюсь мі просто ето недавно проходили
Объяснение:
Життя - це мистецво , яке переється з одного покоління до іншого .
С кожним днем це мистецво може покращуватись , або погіршуватись .
З давніх часів люди вважали , що мистецтво жити ,виживати в цьому світі це найскладніше .
З кожним днем життя нам дарує як щасливі мометни так і не дуже.
Люди народжуються зі своєю місією і виконавши її тільки вони помирают.
Життя найскладніше мистецтво , бо ти не знаєш коли почнуть з`являтись перешкоди , до прикладу малювання ти знаєшь скільки треба фарби щоб малюнок не розтікся,що б папір не розмочився, а у житті все інакше . На жаль зараз такий час , що людей вбивають навіть за добрі справи , осуджують не справедливо , до кожного з нас життя ставиться по різному ... тому воно й вважається найтруднішим не всі виживають проходячи перешкоди які да ім життя , тільки не велика кількість з них досягає справжнього результату .
Объяснение:
Преподобный Па́мва Беры́нда (светское имя — Па́вел; между 1550 и 1570 годами; Езуполь, Речь Посполитая — 13 июля 1632; Киев, Речь Посполитая) — украинский[1] лексикограф, поэт, переводчик религиозной литературы и гравёр. Один из первых восточнославянских типографов в землях В разное время Берында трудился над написанием, редактированием и изданием таких книг и ксилографий как:
«Служебник» (Стрятин, 1604)
«Требник» (Стрятин, 1606)
«Иоанна Златоустого книга о священстве» (Львов, 1614)
Ксилография с изображением евангелиста Иоанна (Львов, 1616)
«Вирши на Рождество Господа Бога и нашего Иисуса Христа» (Львов, 1616)
«Анфологион» (Киев, 1619)
«Номоканон» (Киев, 1620)
«Беседы Иоанна Златоуста на 14 посланий апостола Павла» (Киев, 1623)
«Беседы Иоанна Златоуста на Деяния апостолов» (Киев, 1624)
«Толкование на „Апокалипсис“ Андрея Кессарийского» (Киев, 1625)
«Триодь постная» (Киев, 1627)
«От Отечьника скитскаго повесть удивителна о диаволе» (Киев, 1627) (приписывается
