Тарас Григорович Шевченко змальовує Україну спочатку,як земний рай оповитий красою,а потім,як пекло,край бідності,злиднів,нестерпних страждання кріпаків,свавілля поміщиків,нелюдських умов життя.Одним словом неволя. Свій гнів він вилив у поємі.Там «пани пузаті» «в серебрі та златі», нажитому сльозами кріпаків. Вони аж «потіють і товпляться, щоб найближче стати коло самих». Пани,царі зовсім позбавлені таких людських рис,як гідність,чесність,порядність.Зображена страшна картина страждань, українського народу,у вигляді сну.Жорстокість, деспотизм панує на Україні.Шевченко називає Україну "безталанною вдовою".У ріднім краї немає щастя,бо народ байдужий.У підтексті — пророцтво загибелі кривдникам України.
Як я люблю свій рідний край... Не можна навіть уявити мене без цього неймовірно красивого дива. Ось, літній вечір. Прохолода дує з трішки видчиненого віконця. Коли я дивлюся туди, я бачу таку картину: Журавель летить до своїх пташенят широко розправив крила... Навіть не летить,а мчить. Мабуть дуже голодні пташенята. Я побачив,що гніздо журавля не так і далеко від мого будинку,треба буде якось поблизу подивитися. Також мій погляд залучила красива лужайка. Вона була вкрита квітами,не мов би веселка... Мені здається літо - найчарівніша,і найкрасивіша пора року.
Ми живемо в дуже неспокійному світі, у якому зникають духовні ціності. Часто доводилося ставати свідком брехні, злочиності , вульгарності, люди потерпають від своїх вчинків. Невже нашому суспільству не зрозуміло, що нам надається лише один шанс ,щоб жити. Чому світ такий жорстокий ? Я постійно задаю собі це питання. Із ненавистю наповнена людська душа. Син цурається батька, мати- зозуля відмовляється від свого дитяти. Влада і гроші цінуються понад усе. Нищаться одвічні людські ціності, наче відходять у небуття такі почуття, як совість, честь, благородство. Не треба далеко ходити. Потрібно залишитися у храмі власної душі. Скоро там буде порожнеча. Я важаю, можливо моя думка і хибна, що в житті все повинно бути в своїх межах. Головне бути впевненим у своїх можлтвостях. Але не можу втриматись від зневаги, коли бачу людську ваду , таку як егоїзм. Байдужість , холодність- це гірші риси людини бо саме в них народжується жахливий злочин. Звісно всі ми не без гріха . Потрібно з повагою ставитися до тих людей, які змінюють свої недоліки на хороші якості. Давайте , перемагати свої недоліки, цінувати людей і світ стане кращим!
Тарас Григорович Шевченко змальовує Україну спочатку,як земний рай оповитий красою,а потім,як пекло,край бідності,злиднів,нестерпних страждання кріпаків,свавілля поміщиків,нелюдських умов життя.Одним словом неволя. Свій гнів він вилив у поємі.Там «пани пузаті» «в серебрі та златі», нажитому сльозами кріпаків. Вони аж «потіють і товпляться, щоб найближче стати коло самих». Пани,царі зовсім позбавлені таких людських рис,як гідність,чесність,порядність.Зображена страшна картина страждань, українського народу,у вигляді сну.Жорстокість, деспотизм панує на Україні.Шевченко називає Україну "безталанною вдовою".У ріднім краї немає щастя,бо народ байдужий.У підтексті — пророцтво загибелі кривдникам України.