Наскільки актуальна трегедія Шекспіра "Гамлет" у наш час? Особа Гамлета викликає у глядача враження загальнолюдського значення всього, що відбувається у трагедії. Шекспір у цьому творі торкається вічних тем: любов, дружба, шлюб, стосунки бітьків і дітей, війна. І поруч з цим - теми про сенс життя, призначення людини, силу та слабкість, право на злочин, на помсту та вбивство. Такий зміст трагедії має вічну цінність, він буде актуальним завжди, незалежно від місця і часу. У п*єсі поставлені вічні питання, які завжди хвилюють людство: як боротися зі злом і чи можна в цій боротьбі перемогти? Що правда, а що кривда? Може кохання біти вічним? В чому полягає сенс людського життя взагалі? На всі ці питання людина шукає відповідь у трагедії Шекспіра "Гамлет".
Іноді доводиться чути, ніби мова - найлегший предмет у школі. Мовляв, це щось загальновідоме, само собою зрозуміле, тому її викладати може будь-хто, не те, що математику. Але яка це прикра помилка, якої великої шкоди такий погляд завдає освіті й вихованню!Насправді ж викладання мови - найважча справа. Викладати цей предмет повинні найздібніші й найталановитіші. Бо це не просто передача знань, практичних умінь, навичок. Це передусім виховання. Виховання розуму, формування думки, копітке різьблення й ліплення найтонших рис духовного обличчя людини. Адже із думки і слова почалося становлення людини; мисль, втілена в слово, підняла нас над природою, над усіма речами й явищами, над епохами й століттями. Слово ввібрало в себе найтонші порухи наших почуттів; у ньому закарбувалася душа, звичаї, традиції, радощі й болі народу - всі його духовні цінності, творені століттями. Викладаннямови - це майстерність творення людської душі, бо воно є найніжнішим, найтоншим діткненням до серця дитини. Викладання мови - це людинознавство, бо в слові поєднуються думки, почуття, ставлення людей до всього навколишнього світу. Викладання мови - це й суспільствознавство, бо в слові закарбовані століття життя й боротьби народу, його мужність і слава, надії й сподівання.
