скажи мені хто твій друг і я скажу хто ти.
десять разів відміряй, а раз відріж.
дивись на зріст, та питайся розуму.
як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур!
сій хліб у годину — будеш їсти кожну днину.
Не знаючи броду — не лізь у воду.
«Зелені свята в Карпатах».
Объяснение:
Уявляючи себе автором картини, я б назвала б (назвав би) її «Зелені свята в Карпатах».
Зелене свято для українців- це свято перемагаючої весни, коли природа, разом з людиною святкує своє відродження.
На полотні переважає зелений колір, як символ розквітлої зелені, що і підтверджує назву картини.
На передньому плані зображені музИки, що грають на скрипці, цимбалах та сопілці. В центрі картини - таанцюючі гуцули. На задньому плані видніються гори і полонини Карпат.
І люди і природа святкують Зелене свято.
Родовід, родина, сім’я. Вчитуєшся в ці слова – і в уяві постає те місце, де ти народився, де промайнуло дитинство із дивом-казкою, матусиною піснею, батьківською ласкою.
І зараз дуже важливо кожному з нас пам’ятати свій родовід. Очевидно, мало хто знає, що у давнину було за обов’язок знати поименно свій родовід до сьомого коліна.
Пам’ять про своїх пращурів була природною потребою. Триматися свого родоводу, оберігаючи в такий іб сімейні реліквії і традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням, було обов’язком.
Объяснение:
Саме сім’я Сірків із роману “Тигролови” І. Багряного, українські втікачі і вигнанці, зуміли зберегти звичаї та традиції своєї родини аж на Далекому Сході.
Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, називали “людина без роду-племені”. Дитина, не засвоївши таких родовідних цінностей, на все життя залишиться Іваном Безрідним, не знатиме, чиїх батьків вона дитя.
Давно відомо: хто відцурався мови і традицій своїх – врешті-решт знехтує синівським обов’язком перед батьками. Бо за душею у безбатченків немає нічого святого.
Більше роби, та менше говори
Книгу читай, розуму набирай
Сім раз відмірь, один відріж
Не міряй свого щастя, чужою міркою
За праве діло, стій сміло
За правду стій горою