Коли у мене запитують, яке у мене улюблене свято, я з задоволенням відповідаю, що це Новий рік. Новий рік – це веселе свято, на яке відбуваються чудеса, виконуються заповітні мрії і бажання, люди вітають своїх друзів і близьких, дарують один одному подарунки. Це свято відзначають у багатьох країнах. Кожна країна має свої традиції відзначення цього свята. Українські люди в будинку ставлять ялинку, прикрашають її різноманітними іграшками, прикрашають новорічними гірляндами квартиру. А скільки казок, фільмів і пісень про Новий рік, і в кожної з них своя цікава казкова історія. Новий рік – це казка, в яку вірять не тільки діти, але і дорослі. Всім хочеться чудес, і це свято дає саме надію на краще.
Він примушує нас на мить забути про існуючі проблеми, турботи. У кожному з нас, в душі, прокидається дитина, і ми починаємо відчувати себе героями своєї казки. Всім так хочеться побачити Діда Мороза і Снігуроньку, щоб вони прийшли до нас в будинок. В дитинстві завжди кортіло підгледіти, коли ж Дід Мороз кладе подарунок під ялинку, і так не хотілося спати, щоб все-таки побачити його. Хоча нам і не вдавалося подивитися на нього, але надія залишалася, і ми щиро вірили в те, що він існує. Новий рік – це свято для тих, хто вірить, вміє любити і вміє мріяти. Все погане забувається... Хочеться сподіватися тільки на хороше в Новому році.
Гарячого серпневого дня я сиділа на лавці біля Ратуші. Навколо була маса людей, всі кудись спішили, а я спокійно насолоджувалась читанням у затінку. Аж тут до мене підсіла жіночка в літах, привіталась до мене і попросила до потребувала вона не грошей. Вона попросила переписати їй листа. Я щиро здивувалася, але пані пояснила,що дуже погано бачить, та й писати не дуже вміє, тому потребує моїх “молодих очей”. Поки я переписувала текст,вона розповіла свою історію: про її,ще малої,пригоди з сестрою, про те,як вона в роки війни допомагала повстанцям(я так зрозуміла,що пам”ять в неї хороша); про те,як її в селі пограбували і ледь не вбили; про те,як вона з до подруги написала цього листа,який треба було ще раз переписати,але не було змоги це зробити. Вислухавши її мені стало якось не по собі. Насамперед тому, що навряд чи депутат міської ради,до якого вона хотіла звернутись, захоче і зможе їй до Але тим не менше,було зовсім нескладно до людині,якій це було потрібно. Кожен твій вчинок буде відповідно оцінений десь там…Цьому доказ те,що перед тим,як іти, пані забрала листа і сказала “Я буду молитись за тебе”… Після того на душі стало тепло