1)Мабуть, у тому голосі було стільки страху, що на нього прибіг Андрій, який, на щастя, був дома - (...),що(...) - складносурядне
2)Вже того літа батько купив велику хату, і вони нарешті перебралися у село (...), і(...) - складносурядне
3)Вона не задумувалась над своїм походженням, і це мабуть порятувало її і поставило на ту висоту, на якій вона опинилася завдяки самій собі - (...), і [...],(...) - з різними видами зв'язку
4)Він зрозумів: життя дасться лише один раз і двічі молодим не бути [...]:(...) - складнопідрядне
Я переконана, що Інтернет, який відкрив перед нами багато нових можливостей, ніколи не витіснить із нашого життя книжок, театрів, кінотеатрів, телебачення та реального спілкування.
Чому я так думаю? Тому що людина прагне до справжнього: щирих емоцій, які вона може ігати й переживати, до відчутних дотиків, до предметів, які вона зможе не лише бачити, ай мати у своєму користуванні.
Наведу приклад із власного життя: мені віртуальне спілкування не може замінити справжнього, я надаю перевагу прогулянкам і розмовам із друзями, тренуванням, а не перегляду спортивних змагань з екрана.
До того ж книжки, театри, телебачення, Інтернет відтворюють дійсність по-різному, є неоднаковими засобами впливу на людину. Це різні речі, які можуть доповнювати одна одну, але не замінити повністю.