Вічливу людину відрізнити від інших дуже легко.Така людина завжди говорить з посмішкою, дякує тобі за будь-яку справу, бажає тобі здоров'я, гарного аппетиту або доброго дня. І робить це не тільки тому, що так треба, а від щирого серця. Насправді вічлива людина ніколи не буде вдавати щось із себе - вона буде сама собою завжди, навіть тоді, коли аргументи будуть проти неї.
Справжня шляхетна людина буде робити добрі справи для всіх, хто їх потребує, і не буде розповідати про зроблене добро, хвалитися. Справжніх добрих людей дуже мало, і коли вони є - це щастя. Бережіь їх почуття, адже кожне необережне слово може ранити їх, відібрати бажання робити добро, змінити їх не в гарну сторону.
Трьом друзям Іванкові,Зої та Миколі стало нудно,тому вони вирішили піти на пошуки джерела.Озброївшись лопатами,грабельками та відеречком,вони вирушили до лісу.Ходили,блукали,аж тут Микола на галявині побачив мокру пляму,та покликав своїх друзів.
Всі разом кинулися розгортати каміння та гілки,які були на плямі.Довелося друзям добренько попрацювати та гарно розчистити мокре місце.У ньому заіскрилась чиста вода і почала вибігати срібним струмочком.Діти пишалися тим,що зробили добру справу та наввипередки долонями пили чисту джерельну воду.Коли почало сідати сонце щасливі та стомлені друзі повернулися додому.