У радянські часи демонстрували кіно: революційні матроси штурмують Зимовий палац, Тимчасовий уряд тікає хто куди. Міністри старі й товсті, а міністр фінансів Михайло Терещенко, мабуть, найтовщий, хоча насправді на той час він був струнким тридцятиоднорічним чоловіком. Уже в ранньому дитинстві Михайло вільно володів французькою, англійською, німецькою мовами, розумів старогрецьку й латинь, а протягом життя вивчив тринадцять мов. Він закінчив Київський університет Святого Володимира, у 1905-1908 роках вивчав економіку в Лейпцизькому університеті.
Однак Михайло Іванович прославився не цими успіхами. Він увійшов в історію передусім як патріот України, меценат і благодійник.
Меценатство завжди асоціюється з конкретною особою, яка своїм благородним безкорисливим вчинком зробила внесок у розвиток науки й мистецтва, до підтримала той чи той почин, ту чи іншу талановиту людину. Але ми згадаємо не тільки про Михайла Івановича, а й про всю сім’ю Терещенків. У Європі ця унікальна династія прославилася більше своєю щедрістю, ніж капіталами, хоч її багатство було незліченним. Не випадково на сімейному гербі Терещенків викарбувано: «Бути корисним суспільству».
Таке прагнення виражалося в конкретних діях: зусиллями цієї унікальної сім’ї в Києві побудовано консерваторію, гроші на будівництво якої дав Михайло Терещенко. Завдяки йому в Києві з’явився «музичний квартал» — між нинішньою Прорізною й Музичним провулком (тепер вулиця Бориса Грінченка). Без Терещенків не було б Київського політехнічного інституту й чотирьох знаменитих музеїв — Національного художнього, Музею російського мистецтва, Музею західного та східного мистецтва імені Богдана та Варвари Ханенків і Музею Тараса Шевченка. Прекрасне зібрання світових шедеврів, яке належало сім’ї Терещенків, належить нині Київському музею російського мистецтва.
Уся родина цінувала прекрасне. Один із членів сім’ї, Іван Миколович, був пристрасним колекціонером живопису, про якого відомий російський колекціонер Третьяков казав: «Коли Терещенко побачить щось у небі, то торгуватиметься до сліз, а таки купить!»
Кажучи про небо, Третьяков, можливо, мав на увазі лише живопис. Але до неба треба ставитися з усією відповідальністю. Тому здається не випадковим, що син Федора Артемовича Тере-щенка — теж Федір — став відомим авіаконструктором. Він учився разом зі знаменитим Ігорем Сікорським, творцем вертольотів, і сам створив кілька моделей літаків. Вони називалися «Терещенко» і були взяті в серійне виробництво російською армією на початку Першої світової війни. Пізніше Федір Федорович Терещенко став одним із перших українських льотчиків.
Нині тема меценатства є надзвичайно актуальною й популярною. Будучи складовою ширшого поняття «благодійництво», меценатство є своєрідним індикатором громадянської зрілості суспільства, ступеня його моральності, духовності й інтелекту. Завдяки діяльності меценатів здобули реалізацію численні проекти в царині мистецтва, науки, освіти, було збережено пам’ятки історії та культури, збудовано школи, бібліотеки, читальні, музеї, надруковано книжки, споруджено пам’ятники. Мали змогу творити талановиті вчені й митці.
Н. тридцять висим р. тридцяти( тьох) восьми( висьмох) д. тридцяти( тьом) восьми( висьмом) з. тридцять( тьох) висим( ( висьмох) о. тридцятьма( тьома) висьмома м. на тридцяти( тьох) восьми( висьмох)
н.двисти сорок три р.двохсот сорока трьох д.двомстам сорока трьом з. двисти сорок три трьох о. двомастами сорока трьома м. на двохстах сорока трьох
н.тисяча сто шистдесят сим р. тисячи ста ШИСт десяти( тьох) семи( симох) д. тисячи ста ШИСт десяти( тьом) семи( симом) з. тисячу сто шистдесят( тьох) сим( симох) о. тисячею ста шистдесятьма( тьома) симома м. на тисячи ШИСт десяти( тьох) семи( симох)
Школа - це цілий світ, повний радості, емоцій і почуттів. Вона об'єднує людей бажанням вчитися і пізнавати щось нове. Немає нічого більш дивно, ніж опанувати чимось абсолютно небувалим.
Мені шалено повезло з класом, в якому я вчуся. Адже всі учні такі різні і особливі, але в той же час нас об'єднує багато спільного. Наш клас дуже дружний і веселий, тут кожен допомагає один одному. На перервах ми спілкуємося, обговорюємо новини та граємо в різні ігри. Особливо приємно ділиться новинами на початку тижня, так як у кожного учня є, що розповісти про вихідні.
Коли на вулиці тепла погода ми дуже часто буваємо на вулиці. Виходимо ми туди на перервах, хлопчаки грають у латки, м'яч, а дівчатка базікають сидячи на лавочках і заплітають кіски. А коли випадає сніг, ми граємо в сніжки і ліпимо сніговиків. Якщо ж на вулиці похмуро і дощить, ми залишаємося в кабінеті граємо по мобільному телефону, обмінюємося картинками або музикою.
У нас дуже хороша вчителька. Вона завжди уважно ставиться до кожного учня, підказує і допомагає, якщо в цьому є потреба. Наш клас завжди бере участь в різних заходах і частенько влаштовує святкові концерти.
Всіх однокласників і однокласниць я вважаю своїми друзями. Ми часто гуляємо з ними поза стінами школи, ходимо в парки і кіно. У нашому класі, як і в будь-якому іншому, є свої лідери, які завжди допомагають іншим і агітують до участі в різних шкільних змаганнях і конкурсах, організовують свята.
Я дуже люблю наш кабінет. У ньому завжди так затишно, світло і дуже приємно пахне крейдою. Сподіваюся, що після закінчення школи ми часто будемо, зустрічається з однокласниками, відвідувати вчительку, провідувати школу і звичайно згадувати той безтурботний час, проведений за шкільною партою!
У радянські часи демонстрували кіно: революційні матроси штурмують Зимовий палац, Тимчасовий уряд тікає хто куди. Міністри старі й товсті, а міністр фінансів Михайло Терещенко, мабуть, найтовщий, хоча насправді на той час він був струнким тридцятиоднорічним чоловіком. Уже в ранньому дитинстві Михайло вільно володів французькою, англійською, німецькою мовами, розумів старогрецьку й латинь, а протягом життя вивчив тринадцять мов. Він закінчив Київський університет Святого Володимира, у 1905-1908 роках вивчав економіку в Лейпцизькому університеті.
Однак Михайло Іванович прославився не цими успіхами. Він увійшов в історію передусім як патріот України, меценат і благодійник.
Меценатство завжди асоціюється з конкретною особою, яка своїм благородним безкорисливим вчинком зробила внесок у розвиток науки й мистецтва, до підтримала той чи той почин, ту чи іншу талановиту людину. Але ми згадаємо не тільки про Михайла Івановича, а й про всю сім’ю Терещенків. У Європі ця унікальна династія прославилася більше своєю щедрістю, ніж капіталами, хоч її багатство було незліченним. Не випадково на сімейному гербі Терещенків викарбувано: «Бути корисним суспільству».
Таке прагнення виражалося в конкретних діях: зусиллями цієї унікальної сім’ї в Києві побудовано консерваторію, гроші на будівництво якої дав Михайло Терещенко. Завдяки йому в Києві з’явився «музичний квартал» — між нинішньою Прорізною й Музичним провулком (тепер вулиця Бориса Грінченка). Без Терещенків не було б Київського політехнічного інституту й чотирьох знаменитих музеїв — Національного художнього, Музею російського мистецтва, Музею західного та східного мистецтва імені Богдана та Варвари Ханенків і Музею Тараса Шевченка. Прекрасне зібрання світових шедеврів, яке належало сім’ї Терещенків, належить нині Київському музею російського мистецтва.
Уся родина цінувала прекрасне. Один із членів сім’ї, Іван Миколович, був пристрасним колекціонером живопису, про якого відомий російський колекціонер Третьяков казав: «Коли Терещенко побачить щось у небі, то торгуватиметься до сліз, а таки купить!»
Кажучи про небо, Третьяков, можливо, мав на увазі лише живопис. Але до неба треба ставитися з усією відповідальністю. Тому здається не випадковим, що син Федора Артемовича Тере-щенка — теж Федір — став відомим авіаконструктором. Він учився разом зі знаменитим Ігорем Сікорським, творцем вертольотів, і сам створив кілька моделей літаків. Вони називалися «Терещенко» і були взяті в серійне виробництво російською армією на початку Першої світової війни. Пізніше Федір Федорович Терещенко став одним із перших українських льотчиків.
Нині тема меценатства є надзвичайно актуальною й популярною. Будучи складовою ширшого поняття «благодійництво», меценатство є своєрідним індикатором громадянської зрілості суспільства, ступеня його моральності, духовності й інтелекту. Завдяки діяльності меценатів здобули реалізацію численні проекти в царині мистецтва, науки, освіти, було збережено пам’ятки історії та культури, збудовано школи, бібліотеки, читальні, музеї, надруковано книжки, споруджено пам’ятники. Мали змогу творити талановиті вчені й митці.