Текст-опис на тему "Хмара" із поданими дієсловами пропоную скласти так:
Весела хмарина пливе по небу. Ось вона несподівано закриває сонце. На вулицях стає темніше. Хмара почала збільшуватися. Ось тепер вона укриває усе небо. На землі стало темно-темно. Хмара зажурилася та розплакалась. А ми побачили дощик. А потім хмара згадала, що в неї є друзі. Стало розвиднюватися. Тепер хмара лише сміятиметься та радітиме разом із сонечком.
Люблю гати за хмарками. Вони такі різноманітні та прекрасні. Якось мені мій молодший братик сказав: "Пам'ятаєш, як влітку ти лінувався на сонечку, розглядаючи небо. Я підійшов до тебе, а потім ми знайшли хмарку, схожу на дракона". І справді, кожна хмаринка на щось схожа: на черепашку, вовка, зайця або людину. Розглядаючи небо, ми розвиваємо фантазію та поринаємо у мрії.
Дуже люблю будь-які свята, тому що під час свят не треба йти до школи та робити уроки. Але більш за все мені подобається Новий рік.
На Новий рік ми купуємо ялинку та ставимо її у своїй квартирі в найкращому місці. Потім починаємо її прикрашати. Ми розвішуємо на ній іграшки, свічки, маленькі електричні лампочки різних кольорів, срібний дощ з металевої фольги, цукерки та паперові сніжинки.
Прикрасивши ялинку; ми починаємо готувати святковий стіл. Ми розрізаємо сир, ковбасу, огірки та кладемо на тарілки, вносимо холодець, який уже встиг добре застигнути. Батьки готують салат та печене.
Увечері ми сідаємо за стіл. Приходять гості, дітям приносять подарунки, грає музика, по телевізору Президент України виголошує святкові поздоровлення. Нарешті — 12 година. Ми відкриваємо пляшки із шампанським. Дітям наливають сік та лимонад.
Починаються танці біля ялинки.
Аж ось уже й ранок — ранок нового року. Ми виходимо на двір і починаємо грати в сніжки. Потім йдемо на прогулянку до центру міста. Там стоїть велика ялинка, навкруги безліч дітей.
Так проходить Новий рік — найкраще та найвеселіше з усіх свят.
Текст-опис на тему "Хмара" із поданими дієсловами пропоную скласти так:
Весела хмарина пливе по небу. Ось вона несподівано закриває сонце. На вулицях стає темніше. Хмара почала збільшуватися. Ось тепер вона укриває усе небо. На землі стало темно-темно. Хмара зажурилася та розплакалась. А ми побачили дощик. А потім хмара згадала, що в неї є друзі. Стало розвиднюватися. Тепер хмара лише сміятиметься та радітиме разом із сонечком.
Люблю гати за хмарками. Вони такі різноманітні та прекрасні. Якось мені мій молодший братик сказав: "Пам'ятаєш, як влітку ти лінувався на сонечку, розглядаючи небо. Я підійшов до тебе, а потім ми знайшли хмарку, схожу на дракона". І справді, кожна хмаринка на щось схожа: на черепашку, вовка, зайця або людину. Розглядаючи небо, ми розвиваємо фантазію та поринаємо у мрії.