Яка це добра й світла година, коли село йде на Великдень до церкви! Вийнято зі скринь і шаф найкращий одяг, а для нас він таки найкращий у світі. Вишивані сорочки та блузи, на яких барвляться квіти й чарують око предивні візерунки, вишивані кептарики, брилики на хлопчиках, віночки й стрічки на дівчатках. І все це нове, одягнуте сьогодні вперше, бо цілий рік готувалося до Великодня. Сплетені з лози й розмальовані майстровими руками кошики, прикрашені вишиваними рушниками. Усе чисте й біле, як цей світ, чекає на себе краплі свяченої води.
А церква й довкола церкви — мов великий живий квітник. Люди прийшли посвятити паски. Село стоїть у всій своїй одвічній красі, душевній тленості. Рід коло роду, як з давніх-давніх часів. А серце звернуте до неба, і тиша така дзвінка, ніби щойно над цим окрайцем української землі перелетіли святі.
І не перепинити цієї живої народної ріки до церкви, бо в її святості живе наш дух, бо так виростали наші традиції, єдналася нація, так благословилася незалежна Україна
-Привіт, (впиши своє ім'я)
-Привіт!
-Як ти провів канікули? Я ось ездела до тітки. Вона живе зі своєю дочкою.
-Добре тобі. У нас все канікули йшов дощ. І я всі канікули я просидів вдома з сестрою.
-Співчуваю. Вам напевно було нудно.
-По початку так. Сістрічка скаржилася, що їй нудно. З іграшками було нудно, вона хотіла -гуляти. І я придумав нові ігри, щоб розвеселити її. Тим більше ми могли пограти в комп'ютері.
-А ми з сестрою і погуляти могли. Я піду додому. До зустрічі!
-Бувай!