Думаю , це одна з кращих прислів’їв . Невипадково , прислів’я – це народна мудрість , накопичена століттями.
Людина народжується і відразу починається навчатися , насамперед , найпростішим речам : сидіти , ходити , дізнаватися маму і тата , пізніше вчиться сам справляти нужду , говорити , малювати , правильно тримати ложку , вести себе в суспільстві. Все це повинні дати дитині батьки.
Потім чадо переступає поріг школи і встає на довгий і тернистий шлях до знань. У школі дитину вчать не тільки читати , писати , рахувати і жити в соціумі , а й думати , аналізувати , оцінювати , фантазувати. З часом нього формується своя точка зору , і він вчиться її доводити і відстоювати свою думку. Крім школи батьки можуть віддати свою дитину в музичну , художню , спортивну школи , де крім професійних навичок , він навчитися ще почуттю ритму , смаку , розвивається окомір , тренується сила волі і витривалість. Таким чином , розширюється кругозір дитини.
По закінченні одинадцяти років , вже доросла, самостійна людина йде зі школи , але навчання його на цьому не закінчується , навпаки , з цього починається наступний , більш значущий період його життя – п’ять років університету. Зараз серед молоді побутує думка , що вища освіта не обов’язково для багатої і щасливого життя , приклади тому – мільйонери , що не закінчили навіть школу : Стів Джобс , Білл Гейтс , Генрі Форд і багато інших. Але справа в тому , що ці люди відрізняються від нас , вони не просто мислять по -іншому , вони діють і досягають результатів . Не кожен з нас здатний на таке , тому – вік живи вік учись .
Скільки б не було тобі років , ти завжди можеш дізнатися що , чого раніше не знав. Головне – не треба цього боятися чи соромитися. І нехай тобі тридцять , сорок років – ніколи не пізно навчитися малювати , або грати , наприклад , на флейті. Найяскравіший тому приклад – М.В. Ломоносов , який почав вчитися у вісімнадцять років! І як виявилося , не дарма. Не бійтеся вчитися , адже навчання – світло !
Лисеня було ще маленький, весь сірий, мордочка темна, а хвіст на кінці біленький. Звірок забився в далекий кут комори й злякано озирався по сторонах. Від страху він навіть не кусався, коли ми його гладили, а тільки притискав вуха й весь тремтів
Мама налила йому в мисочку молока й поставила відразу поруч. Але наляканий звірок молоко пити не став
Тоді тато сказав, що лисеняти треба залишити в спокої - нехай оглянеться, освоїться на новому місці
Мені дуже не хотілося йти, але тато замкнув двері, і ми пішли додому. Був уже вечір, незабаром усі лягли спати
Уночі я прокинувся. Чую, десь зовсім поруч дзявкає й скиглить щеня. Звідки ж, думаю, він узявся? Виглянув у вікно. Надворі вже світало. З вікна була видна комора, де перебувало лисеня. Виявляється, це він так по - щенячі скиглив
Прямо за коморою починався ліс
Раптом я побачив, що з кущів вискочила лисиця, зупинилася, прислухалася й крадькома підбігла до комори. Відразу тявканье в ньому припинилося, і замість нього почувся радісний вереск
Я потихеньку розбудив маму й тата, і ми всі разом стали дивитися вокно.
Лисиця бігала навколо комори, пробувала підрити землю під ним. Але там був міцний кам'яний фундамент, і лисиця нічого не могла зробити. Незабаром вона втекла в кущі, а лисеня знову почало голосно й жалібно скиглити
Я хотів вартувати лисицю всю ніч, але тато сказав, що вона більше не прийде, і велів лягати спати
Прокинувся я пізно й, одягшись, насамперед поспішив відвідати лисеня. Що таке?.. На порозі біля самих дверей лежало мертве зайча. Я скоріше побіг до тата й привів його ссобой.
- От так штука! - сказав тато, увидя зайчати. - Це, виходить, мати-лиса ще раз приходила до лисеняти й принесла йому їду. Потрапити усередину вона не змогла, так і залишила зовні. Ну й турботлива мамаша!
Весь день я вертівся біля комори, заглядав у щілинки й два рази ходив з мамою годувати лисеняти. А ввечері я ніяк не міг заснути, усе підхоплювався з постелі й дивився у вікно - чи не прийшла лисиця
Нарешті мама розсердилася й завісила вікно темної фіранкою
Зате ранком я піднялося чим світло й відразу побіг до комори. Цього разу на порозі лежало вже не зайча, а задушена сусідська курка. Видно, лисиця вночі знову приходила провідати лисеня. Видобуток у лісі їй піймати для нього не вдалося, от вона й залізла до сусідів у курятник, задушила курку й принесла своєму дитинчаті
За курку татові довелося заплатити, до того ж здорово дісталося від сусідів
- Забирайте лисеняти куди хочете, - кричали вони, - а те з ним лисиця всього птаха в нас переведе!
Робити було нема чого, довелося татові посадити лисеняти в мішок і віднести назад у ліс, до лисих нір
З тих пор лиса в село більше не приходила