Я завжди з нетерпінням чекаю літа, сподіваючись на щось особливо цікаве. Воно дає мені повну свободу, адже можна цілими днями бути на вулиці зі своїми друзями, подорожувати, відпочивати. Позаду залишилися завдання, диктанти, контрольні роботи та іспити.
Ці літні канікули я провів у місті, але ми дуже часто виїжджали з батьками на дачу. Я допомагав їм садити овочі, прополювати та поливати грядки. Неподалік від ділянки знаходиться ліс. Він завжди приваблював мене своєю красою і чистим повітрям. Мені подобається одна галявина, де я іноді проводжу час, милуючись квітами та поїдаючи ягоди запашної суниці.
Одного разу, як завжди, я прийшов на галявину. Це був майже вечір, і я зауважив, що трава трохи ворушиться. Вирішив подивитися і побачив їжака. Він відразу ж згорнувся клубком. Але як тільки я відійшов, їжачок щодуху побіг геть. Після цього випадку я знову приходив на своє улюблене місце, але більше так його й не зустрів.
Вечорами ми з друзями полюбляли кататися на велосипедах, оглядаючи околиці міста. А ще грали в футбол на майданчику перед будинком. Тому вечори не були нудними. Мені сподобалися мої літні канікули
Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувалися польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які завершувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.
— Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене бояться. Ніхто не пускає стріл у мій бік.
Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пустили в бік Нептуна три стріли.
— Я вас поховаю у морській безодні! — заревів Нептун.
Матері, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морів і справді може це зробити. Думали вони, думали і вирішили віддати свою силу синам. Хлопці стали такими дужими, що могли вистояти навіть під ударом величезної хвилі. А матері, які віддали свої сили дітям, стали слабкими.
Ти бачив коли-небудь слабких, немічних жінок? Якщо зустрінеш їх, не посміхайся. То вони віддали свої сили рідним дітям.
Ввічливою я вважаю ту людину, яка гарно розмовляє з іншими, не ображає їх, знає, що потрібно. Ввічлива людина, це та людина, яка допомагає старим перейти дорогу, поступається місцем в автобусі. Ввічлива людина ніколи не образить, вона має совість,яка не доволяє робити погані речі.